Чи могли тихоходки вижити на Місяці?

Трохи більше 5 років тому, 22 лютого 2019 року, на орбіту Місяця вивели безпілотний зонд «Берешит». Серед вантажу апарату були тихоходки, створіння, здатні виживати навіть у найсуворіших умовах.

Зонд розбився, а його уламки розлетілися Місяцем. Але що сталося з його «пасажирами»? IFLSciense спробували відповісти на це запитання.

Тварини, які можуть витримати все. Ну, майже все

Більшість тихоходок живуть у воді, але зустріти їх можна будь-де, навіть у місті. Для життя тихоходкам, як і всьому живому на Землі, потрібна вода.

Тихоходки мають безліч варіантів відтворення собі подібних. Вони можуть розмножуватися безстатевим шляхом, статевим, або навіть запліднювати самих себе. Після того, як тихоходка вилупиться з яйця, вона живе від 3 до 30 місяців.

Тихоходки відомі своєю стійкістю. Вони можуть впасти в анабіоз і висохнути, втративши до 95% вологи в тілі. Деякі види можуть синтезувати трегалозу. Ця речовина діє як антифриз. Інші види ситезують білки, які, за припущенням, включаються до кожної клітини, захищаючи її подібно до панцира.

Зневоднена тихоходка впадає в стан, відомий як криптобіоз. Вона може перебувати в ньому допоки умови для життя знову не стануть сприятливими. У такому стані дорослі особини здатні вижити за температури -272°C та 150°C декілька хвилин. Здатні вони й витримувати і дози радіації в сотні разів більше від смертельних для людини. 

Яйця їх, однак, високі дози радіації не переживають. Ба більше: захист, що його забезпечує криптобіоз, не завжди допомагає і дорослим особинам.

То вони загинули?

Удар тихоходки точно пережили. Лабораторні дослідження показують: заморожені зразки виду Hypsibius dujardini, здатні вижити після падіння зі швидкістю 2600 км/год. Посадка на Місяці була значно повільнішою.

Поверхня Місяця не захищена від сонячних частинок та космічних променів, особливо гамма-випромінювання, але й тут тихохідки змогли б поборотися. Фактично, Роберт Віммер-Швайнгрубер, професор Кісльського університету в Німеччині, та його команда показали, що дози гамма-випромінювання, які потрапляють на місячну поверхню, є постійними, але досить низькими.

Але от чи могли вони «колонізувати» Місяць? Для цього тихоходкам довелося б пристосуватися до відсутності води й температури від -170 до -190°C у місячну ніч, та від 100 до 120°C вдень. Місячні дні й ночі тривають досить довго: трохи менше, ніж 15 діб на Землі.

На жаль для тихоходок вони не можуть вижити без води, кисню та їжі. Без них вони не зможуть відновитися після криптобіозу, а розмножуватися й поготів. Таким чином, колонізувати Місяць вони не могли.