У Варшаві представлять документальний фільм про Маріуполь

У варшавському кінотеатрі "Kinoteka" буде представлений український документальний фільм про облогу Маріуполя, який номінований на премію Оскар-2024. Через великий інтерес глядачів, організатори вирішили провести два додаткові покази.

Фільм "20 днів у Маріуполі" від воєнного кореспондента та письменника Мстислава Чернова був знятий, коли місто було під повною облогою російських військ. Він відображає життя у Маріуполі під час обстрілів, руйнувань та численних жертв. Зусиллями Чернова, фотографа Євгена Малолєтки та продюсера Василіси Степаненко було зібрано унікальний матеріал, який вдалося вивезти через російські блокпости й показати світові.

Додаткові покази відбудуться 16 та 17 лютого у варшавській Кінотеці. Спочатку був запланований лише один показ 10 лютого, але через великий попит було вирішено додати ще два дні, - повідомив співорганізатор заходу, журналіст і головний редактор порталу "Нова Польща" Женя Клімакін.

Квитки розлетілися як гарячі пиріжки, і багато глядачів дзвонять, пишуть, як можна подивитися цей фільм. Тож ми вирішили провести два додаткових покази, щоб всі охочі мали змогу переглянути цей документальний стрічку, - додав він.

За словами журналіста, важливо, щоб цей фільм побачили також за кордоном, оскільки зараз часто говорять про "втомленість від війни". За словами Клімакіна, стрічка "20 днів у Маріуполі" дуже гостро показує, з ким бореться Україна та хто ці люди, що прийшли на нашу землю.

Цей фільм не залишає байдужим. Люди, які його дивляться, відразу розуміють, що ми не маємо права втомлюватись, ми не маємо права говорити, що нас це не цікавить, оскільки те, що відбувається в Україні - це геноцид, - підкреслив він.

Фільм буде представлений з англійськими, польськими та українськими субтитрами. Квитки можна придбати та отримати додаткову інформацію на веб-сайті варшавської Кінотеки. Організаторами показу є фестиваль фільмів WATCH DOCS та портал "Нова Польща".

Довідка про фільм "20 днів у Маріуполі"

Цей фільм створено у співпраці з Associated Press та американськими документалістами з Frontline. Матеріал було знято під час перших днів облоги Маріуполя.

"20 днів у Маріуполі" – це твір українського журналіста та фотографа Мстислава Чернова.

Разом з ним над кінострічкою працювали фотограф Євген Малолєтка та продюсер Василіса Степаненко.

Приїхавши до міста 24 лютого 2022 року, Чернов і Малолєтка висвітлювали роботу лікарів у місцевих госпіталях, фіксували численні жертви серед цивільного населення та залишили місто 15 березня в складі колони, яка виїхала після відкриття гуманітарного коридору.

У стрічці йдеться про початок повномасштабного вторгнення Росії, бомбардування пологового будинку та порятунок автора стрічки та його колег з Associated Press з оточеного російськими військами міста.

"20 днів у Маріуполі" претендує на нагороду в номінації "Найкращий документальний фільм" премії Оскар-2024. Результати найважливішого кіноконкурсу ми дізнаємось під час урочистої церемонії 11 березня.

У 2023 році автори стрічки стали лауреатами Пулітцерівської премії у категорії "Служіння суспільству" та отримали ряд інших нагород.

"Маріуполь: оповіді мешканців" - рецензія Домініка Солов'єва

Буча, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь - ці слова стали символом жорстокості, яку Україна сьогодні переживає з боку Російської Федерації, бо саме в цих місцях солдати і найманці вбивали цивільне населення, порушуючи всі міжнародні угоди щодо ведення війни.

Про одне з цих містечок я б хотів сьогодні розповісти вам, рецензуючи вражаючий документ, який можна подивитися в мережі. "Маріуполь: оповіді мешканців" - це квінтесенція журналістики, завданням якої є інформування чесно і об'єктивно про навколишній світ. Це можна зробити, надаючи голос мешканцям міста - людям, які протягом багатьох днів намагалися вижити під масовим обстрілом артилерією та ракетами, випущеними з літаків. Ця історія побудована на їхніх розповідях - оповідь про надзвичайно жорстоку війну, яку веде Росія, не лише для того, щоб знищити українську армію, але і для того, щоб знищити Україну, позбавити її історії, ідентичності та майбутнього.

Маріуполь: оповіді мешканців

Атака на Маріуполь розпочалася вже в 2014 році, коли сепаратисти, підтримані Російською Федерацією, намагалися відокремити Маріуполь від України. Тоді ще українській армії вдалося повернути контроль над містом, але наступна атака, здійснена безпосередньо з території Росії у 2022 році, призвела до оточення і захоплення Маріуполя російськими солдатами. Спочатку мешканцям міста здавалося, що цілью атаки буде виключно армія, але по мірі зростання опору українців, росіяни ставалися все більш безжалісними, обстрілюючи місто щодня, систематично, з неослабненою енергією. Усі ми пам'ятаємо фотографії знищеного бомбою театру в Маріуполі, де перед налітами сховалися сотні цивільних, і навколо якого з обох сторін виклали на землю напис "Діти", щоб російські пілоти заощадили це місце. На жаль, 16 березня, внаслідок свідомого нападу на театр в Маріуполі російська армія вбила понад 600 осіб, використовуючи лазерно направлену авіабомбу. Тоді Олексій Резніков, міністр оборони України, назвав цей напад актом геноциду і тероризму держави Росії.

Маріуполь, наприкінці, не хотів здаватися, що підтверджує героїчна оборона Азовсталю - потужного комплексу будівель металургійного комбінату, який займає площу 11 квадратних кілометрів. Там, у бункерах і підземних коридорах, забарикадувалися українські солдати, захищаючи не лише завод, а й цивільних, які сховалися в Азовсталі від граду російських снарядів і бомб, і прожили там, без доступу до сонця і свіжого повітря, майже два з половиною місяці. Як виглядало їхнє життя? Цього ми можемо дізнатися з документу "Маріуполь: оповіді мешканців", частиною якого є відеозаписи, зняті мобільними телефонами тими, хто вдалося втекти з оточеного міста. Ми бачимо у них внутрішність бункерів і тунелів, знищені будівлі і вулиці, розкидані по них рештки автомобілів і танків, і - що незабутній образ - тіла людей, закриті ковдрами або наметами, лежать на вулицях Маріуполя і Азовсталю, чекаючи, щоб когось їх поховали в саду або парку, коли закінчиться обстріл. Схожі зйомки до нас дійшли з Бучі та Ірпеня, але Маріуполь був першим, бо саме він прийняв удар російських солдат і найманців. Що важливо, героями цього документу є також кільколітні діти, які висловлюються перед камерою. Собівартість, яку трає людина, яка в дитинстві бачила тіла своїх близьких, лежачих поруч із знищеним будинком.

Додаймо наприкінець важливий факт: Маріуполь - це місто, в якому внаслідок воєнних дій загинуло найбільше людей з кінця Другої світової війни. За обережними оцінками уряду України, це близько 25 тисяч осіб. Ці люди вже не існують, так само, як і немає прекрасного морського міста, в якому до війни жило понад 431 тисяча мешканців. Зачиніть тому заохочуємо вас подивитися фільм про Маріуполь, бо це вся правда про війну в Україні.