Як харків'янин реанімує виснажені землі України? Зелені методи відновлення ґрунту

Потрібно обрати екологічне майбутнє, а українці вже зара показують, наскільки корисні зелені технології. Що таке сидерати (зелені добрива) та про свій досвід їх використання підприємець з Харкова розповів особисто. Про це йдеться у матеріалі від Екодія. 

Черевики аграрія можуть бути новими максимум дві години після того, як він вийшов з офісу, – так написав на своїй сторінці у Фейсбуці Віктор Філатов. Він – керівник агрокомпанії компанії ТОВ “Харківське насіння”, що на Харківщині. Воно під брендом FDseeds виготовляє і продає насіння на українському і закордонних ринках.

Віктор заснував підприємство у 25 років разом зі своїм компаньйоном. Спеціалізується не тільки на вирощуванні зернових культур, а ще й впроваджує екопрактики для покращення родючості ґрунтів за допомогою так званих “зелених добрив”. Цей метод Віктор Філатов популяризує в країні, адже впевнений – це набагато ефективніше, ніж використання мінеральних добрив.

Харківське насіння

Агропідприємство Віктора обробляє землю у Харківському та Валківському районах області. За освітою Віктор Філатов – агроном, кандидат сільськогосподарських наук.

У мене батьки були пов’язані із біологією. Я працював агрономом на одному з підприємств Дніпропетровської області, а паралельно з цим надавав консультаційні послуги іншим агропідприємствам. Але мені було цього мало й у 25 років я разом зі своїм компаньйоном Андрієм Дьяковим організував свій бізнес – сільгосппідприємство з нішевою направленістю (прим. вирощують культури, на які є попит на ринку, але обсяг виробництва їх невеликий), – розповідає аграрій.

ТОВ “Харківське насіння” функціонує вже 11 років. Займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та насінництвом: вирощуванням люцерни, суданки, льону, та насіння покривних культур (зелених добрив).

Екологічні практики на полях

10 років тому Віктор ознайомився з працями бразильських та американських вчених. Вони стверджували, що вартість мінеральних добрив у світі буде зростати (що ми зараз і бачимо). Говорили й про те, що ґрунт має значно вищий потенціал, якщо його правильно використовувати.

Концепція полягає в тому, щоб у землі, яка постійно обробляється, крім зимового часу, були присутні живі корені рослин. Тобто необхідно використовувати так звані “зелені добрива” – сидерати. Вони вирощуються як проміжні рослини між збором врожаю і посівом наступної культури. Таким чином можна нівелювати падіння врожайності та покращувати родючість українського ґрунту.

Зараз, коли вартість мінеральних добрив зросла у 3-5 разів, вирощування багатьох культур стає збитковим. Використання покривних культур дає змогу заощадити, наприклад, 5-11 тис. грн на кожному гектарі кукурудзи, і зменшити кількість мінеральних добрив від 2 до 5 разів.

Коли ми почали впроваджувати наш метод, земля мала 1,8-2% гумусу. За 10 років засівання цих полів покривними культурами вдалося підняти вміст органічної речовини на 30-40%, відповідно зросла якість родючості цих ґрунтів.

Перші два роки після заснування підприємства “Харківське насіння” аграрії експериментували з різними сумішами насіння рослин, з різними культурами та їх вирощуванням. Навчалися на своїх помилках, удосконалювалися. Це дало свої позитивні результати.

На кожному гектарі у нас – 10-12% з того, що лежить у вигляді поживних речовин та є доступним рослинам тут і зараз. Все інше – слабо доступне або практично недоступне. Рослини за мільйони років навчилися звільняти необхідні корисні елементи. Тому після всіх культур, які рано звільняють поле, якщо це є можливим, ми висіваємо суміші певних рослин. Вони дозволяють накопичити вегетативну масу і вивільнити частину недоступних елементів ґрунту, – говорить Віктор.

Тобто сидерати дозволяють домогтися низки цілей:

• завдяки розвиненій кореневій системі “зелені добрива” розпушують ґрунт і вивільняють недоступні поживні речовини;
• бобова складова сумішей дозволяє накопичувати атмосферний азот і пригнічувати ріст бур’янів;
• відновлюють ґрунти, які зазнали ерозії;
• захищають ґрунт від надмірного нагрівання влітку і переохолодження взимку, а також від руйнування і вивітрювання родючого шару;
• збільшують органічну речовину у ґрунтах, що дає можливість збільшити мікробіологічну активність;
• очищають ґрунт від деяких хвороб і шкідників. Завдяки сидератам можна взагалі забути про кукіль (вид бур’яну) – йому буде дуже важко прорватися через
• щільні зарості трав-добрив до сонця. Так, наприклад, гірчиця рекомендується від парші (захворювання сільськогосподарських рослин), а редька від нематод.
• Інші сидерати просто відволікають собою шкідників від сільгосп культур;
• стають кормом для хробаків і мікроорганізмів.

Зелені добрива

“Зелені добрива”, окрім всього вищезгаданого, сприяють біорізноманіттю. Наприклад, після пшениці висівається суміш з 7-8 культур. Ці трави квітнуть та пахнуть, деякі з них приваблюють комах-хижаків, паразитів-ентомофагів, які, своєю чергою, створюють біотичний бар’єр захисту для культур фермера.

За словами аграрія, на будь-якому полі в Харківській області, землі знаходяться в середньому або поганому стані. Віктор Філатов впевнений, що цю ситуацію можна змінити у кращу сторону екологічним шляхом.

Забезпечуємо сидератами господарства, які в цьому зацікавлені. В Європі це практика, що взагалі датується на рівні Євросоюзу. За кордоном фермерам не дозволяють залишати поля пустими понад місяць після того, як вони приберуть певні ранні культури. Вони мають сіяти покривні культури. У нас поки що це не обов’язково. Але потроху наші фермери починають розуміти, що ця ініціатива дозволяє покращити ґрунт, істотно збільшити продуктивність і рентабельність сільськогосподарського виробництва, – зазначає Віктор Філатов.

Важливість сільського господарства в Україні

Сільське господарство в Україні – один із ключових секторів економіки країни, особливо у сільській місцевості. Агропродовольча система країни стала однією з мішеней агресора у війні. Цей період змусив по-новому цінувати роботу фермерів, а також переосмислити, як ми виробляємо їжу, як ми будемо відновлювати наше сільське господарство та створювати насправді сталі продовольчі системи.

Чому важливо приділяти увагу темі екологічних практик у сільському господарстві? Чому вони мають бути одним із пріоритетів зараз, коли питання продовольчої безпеки постає особливо гостро? Зелена відбудова аграрного сектору та сільської місцевості – це шлях для сталого розвитку громад і країни, повноцінна розбудова та інтеграція до європейської спільноти.

Питання здорового довкілля – це питання продовольчої безпеки, доступу до їжі та запорука здорового життя. Адже сільське господарство потребує чистого довкілля: здорових ґрунтів, доступної та незабрудненої води, сприятливих погодних умов та розмаїття стійких екосистем. Більше про різні підходи до сталого фермерства можна дізнатися на онлайн-курсі “Екопрактики для сільського господарства і громад”.

Курс покликаний навчити вас екологічно збалансованих сільськогосподарських практик, що допоможуть зменшити та запобігти негативному впливу агровиробництва на довкілля, адаптуватися до кліматичних змін, а також створити можливості для зеленої відбудови та розвитку сільського господарства та громад.

Без спеціального обладнання – ніяк

Впроваджуючи екологічні практики агропідприємству “Харківське насіння” вдалось на 70-80% знизити кількість мінеральних добрив при виробництві сільськогосподарської продукції. Вирощувати та збирати насіння сидератів дуже складно. Заготівля насіння “зелених добрив” має свою специфіку. Аби зробити все без помилок, аграрії витратили багато часу на вивчення різноманітних процесів. Як наслідок, треба було купувати спеціальні досить рідкісні комбайни та специфічне обладнання для очищення насіння різних культур.

Пересічному фермеру це не потрібно – він може просто купити готові суміші, посіяти та отримати результат, – говорить Віктор.

Дефіцит підтримки екопрактик в Україні

Складність реалізації екологічних практик в Україні полягає в тому, що подібні ініціативи не підтримуються державою. Це те, що заважає всім фермерам на території нашої держави, говорить Віктор Філатов. До того ж, додає аграрій, у вишах не навчають застосуванню цих методів.

Практики, які ми запроваджуємо – не нові. Їм 40-50 років. Що таке сидерати, знали завжди й скрізь. А ось про те, що їх потрібно висівати на постійній основі, в освітніх програмах наших вишів зараз не говорять. Допомагає те, що низка власників господарств та дуже успішних агрономів подорожують до Європи чи США, все це бачать, читають статті в імпортних виданнях та впроваджують цей досвід у себе в господарствах. У нас це маловідомі та мало обговорювані на державному рівні ініціативи, – каже фермер.

Головна перешкода – війна

Що стосується кліматичних змін та їхнього впливу на навколишній світ, то наразі, за спостереженнями аграрія, збільшуються періоди посухи та періоди рясних опадів.

Якщо проаналізувати кліматичні дані за 40-50 років, можна сказати, що стає тепліше. Наприклад, на Харківщині почали сіяти озимий ячмінь. Раніше він був рідкістю для нашої області, бо це культура, схильна до сильного вимерзання. Не можна сказати, що погодні умови дуже негативно позначаються на агродіяльності. Але до змін клімату треба пристосовуватись, – зазначає Віктор Філатов.

А ось що дійсно негативно впливає на агросектор, так це війна. Наразі є проблеми зі збутом продукції, з логістикою, вартістю мінеральних добрив і відключеннями електроенергії.

Як розповідає Віктор, бойові дії відбувались на відстані 8-9 км від полів його підприємства. Потім ворога відігнали. Вдалось засіяти майже 99% площ земель агрокомпанії. Проте ворожі снаряди залишили воронки на полях. На окремих ділянках знаходили по 5-6 снарядів – їх вивозили та утилізували сапери.

Він наголошує, що будь-якому сільськогосподарському бізнесу в умовах війни важко працювати, але поки це більш-менш реально. А своїм колегам-фермерам, які бажають також впроваджувати подібні до його екопрактик, радить вчитися, думати й не боятися пробувати.

Авторка Євгенія Павлова

Фото надані героєм

Джерело lozova.city

Матеріал підготовлений в рамках проєкту “Перспективи сталого розвитку сільських територій” за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини.