ЛГБТ - що криється за цією абревіатурою?

ЛГБТ+ розшифровується як лесбійки, ґеї, бісексуальні та трансґендерні люди, а також цілий спектр суміжних квір-ідентичностей. Термін ЛГБТ+ також використовується для позначення людей, які не визнають себе гетеросексуалами, але ще не встигли визначити свою сексуальність.

Квір люди, оскільки ми говоримо про них, часто не хочуть визначати свою орієнтацію та ідентичність такими словами, як гетеросексуал, ґей, лесбійка, бісексуальна або трансґендерна людина. Доречним терміном на цьому етапі є «ЛГБТК+», який охоплює широкий спектр ідентичностей.

ЛГБТ – велика міжнародна спільнота

Сама абревіатура ЛГБТ+ була створена в 1960-х роках у США, але вона не набула широкого вжитку до 1990-х рр. До сексуальної революції в 1960-х роках не існувало загальновживаного, необразливого терміну для негетеросексуальних людей. Хоча вже в ХІХ столітті з'явився термін «третя стать».

Існують різні абревіатури, які розширюють цей основний термін, наприклад ЛГБТК - включаючи людей, які ідентифікують себе як квір або невпевнені у своїй сексуальній ідентичності (опитування), і ЛГБТІ - інтерсекс люди.

Абревіатура ЛГБТ також була створена на противагу терміну «гомосексуалізм», який довгий час асоціювався з негативом.

ЛГБТК+ включає:

• Ґеї - чоловіки, які закохуються в інших чоловіків.
• Лесбійки - жінки, які закохуються в інших жінок.
• Інтерсексні люди, тобто ті, хто народилися одночасно з чоловічими та жіночими фізичними характеристиками. Їхню стать найчастіше визначають їхні родичі або лікарі. У такій ситуації після народження такій людині роблять операцію, щоб вона стала дівчинкою чи хлопчиком. Коли інтерсекс людина дорослішає, виявляється, що це була помилка.
• Трансґендерні люди – це люди, у яких відчуття статі відрізняється від тієї, яка була приписана їм при народженні.
• Бісексуальні люди - це люди, які закохуються як у чоловіків, так і в жінок.

ЛГБТ+ рух – це передусім боротьба за рівні права та взаємну толерантність. Представники цієї соціяльної групи організовують т. зв марші рівності, щоб донести решті світу проблеми, з якими стикаються. Замість ксенофобії та ненависті вони пропагують толерантність і взаємоповагу.

Сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність

Сексуальна орієнтація (яка описує, в кого ви закохуєтесь і хто вам подобається - гетеросексуальність, гомосексуальність, бісексуальність) і ґендерна ідентичність (яка описує, з якою статтю ви ідентифікуєте себе) - дві окремі та незалежні речі. Як наголошує Асоціація «Любов не виключає», ви можете бути трансґендерною і гетеросексуальною людиною. Ви також можете бути гомосексуалом (любити людей своєї статі) і цисґендером (відчувати себе комфортно з вашою статтю, визначеною при народженні).

До чого прагне ЛГБТ+ спільнота?

ЛГБТ+ спільнота використовує райдужний шестиколірний прапор для позначення своєї ідентичности, який сьогодні часто викликає дуже екстремальні емоції серед людей з гомофобним світоглядом. Ці люди в першу чергу стурбовані досягненням рівності між гетеросексуалами та гомосексуалами та бісексуалами в різних сферах. Елементарним постулатом є бажання домогтися поваги та недискримінації з боку інших людей. ЛГБТ+ люди хочуть почуватися в Україні безпечніше, перш за все. Вони мріють про те, щоб їх поважали, як і будь-кого, незалежно від сексуальної орієнтації та поглядів на життя. У багатьох регіонах Польщі двоє чоловіків, які тримаються за руки в громадському місці, можуть очікувати численні переслідування, а то й погрози чи фізичне насильство. ЛГБТ+ активіст(к)и хочуть змінити цю ситуацію та адаптувати польські стандарти до тих, що панують у розвинених західних країнах.

Символіка ЛГБТ+ руху

ЛГБТ+ рух асоціюється насамперед із прапором у кольорах веселки. Люди, які належать до цієї групи, або не ідентифікують себе з ним, але підтримують його боротьбу, охоче носять аксесуари таких кольорів – це можуть бути сумочки, футболки, шпильки тощо.

Також бісексуальні та трансґендерні люди мають свої прапори. У випадку з першою групою прапор складають три кольори - темно-рожевий, фіолетовий і темно-синій. Трансґендерні люди мають прапор блакитного, білого та рожевого відтінків.

Безперечно, найважливішою українською неурядовою організацією є столичний КиївПрайд, відповідальний, зокрема, за циклічну організацію Київської ходи. Однак на цьому список не закінчується. «Є багато організацій. двадцять? Тридцять? Точно не знаю», – каже Софія Лапіна, активістка з багаторічним досвідом, донедавна учасниця КиївПрайду.

«Однак проблема не в кількості, а у відсутності реального досвіду активістів. Ми в Києві дуже добре займаємось логістикою заходів, і ми знаємо, як обговорювати це з місцевою владою та поліцією. В інших містах, на жаль, велика проблема може бути з якістю організації – наприклад в Одесі, куди з кожним роком приїжджає все менше людей. Цього року прийшло лише півсотні людей».