Топ-10 найстаріших шкіл у місті Дніпро

Варто знати нашу історію. У Дніпрі сьогодні функціонує 161 школа, з них наймолодші - 1990-х та 2001 року споруди. А ось старих шкіл, довоєнної споруди, понад 30, причому деякі були збудовані ще у XIX столітті.

Є навіть школа, яка з'явилася лише завдяки праці та старанням простого селянина. І хоча сьогодні багато хто з них виглядає набагато «молодшим» за свої роки, історії їх від цього не менш цікаві. Дізнайтесь, яка школа у Дніпрі є найстарішою. 

1. МАРІЇНСЬКА ГІМНАЗІЯ №33 (ВУЛ. ТРОЇЦЬКА, 1) – 1865 РІК

Питання про створення жіночої гімназії в Катеринославі було підняте ще в 1859 році, місцеве дворянство навіть знайшло кошти на це. А питання з помешканням вирішилося завдяки місцевому шановному педагогові Андрію Степановичу Понятовському, який пожертвував під училище свій двоповерховий цегляний будинок. Щоправда, спочатку у цій будівлі розміщувався шпиталь, але його вдалося відселити. Будинок був переданий за умови, що ні під які інші потреби не використовуватиметься, він не буде проданий і в училищі завжди безкоштовно виховуватимуться 10 найбідніших дівчат. Після передачі будівлі, 1862 року місцеве дворянство виділило 31 282 рублі на капітальний ремонт будівлі та облаштування училища. Відкрився навчальний заклад лише 30 серпня (за новим стилем 11 вересня) 1865 року.

У складі 1-ї Маріїнської жіночої гімназії було чотири класи на 64 учениці та один – підготовчий. Потім послідовно щорічно відкривалися такі вищі класи. Нововідкрите училище повністю сформувалося, згідно з чинними тоді стандартами, в 1867 році, коли було відкрито 6-й клас. Перший випуск училища відбувся 1868 року.

У 1870 році жіноче училище набуло статусу жіночої гімназії з семикласним навчанням, а через два роки додався ще один, восьмий додатковий клас. Випускниці гімназії отримували диплом домашньої наставниці чи домашньої вчительки та їх ставало дедалі більше з кожним роком. У 1886-87 навчальному році у Маріїнській жіночій гімназії навчалося вже 458 учениць.

У 1904 році будівлю реконструювали, було добудовано нові та розширено старі приміщення. У 1911 році при гімназії було вирішено заснувати гуртожиток. На кошти благодійників найздібнішим ученицям та малозабезпеченим встановлювалися адресні стипендії.

Після становлення радянської влади Маріїнська жіноча гімназія збереглася як установа, але змінилися умови прийому – тепер це була трудова школа з українською мовою викладання, де спільно навчалися хлопчики та дівчатка. У 20-х роках трудову школу перетворили на неповну середню школу із семирічним курсом навчання, а 1937 року – у десятирічку. Після окупації школа повністю відновила навчальний процес у 1944 році. У 1972-73 роках історична будівля школи отримала третій поверх. У 2003 році школа знову набула статусу гімназії, а в 2010 – повернула слово «Маріїнська» у назву.

До слова, ми також розповідали про альтернативну історію у найпопулярнішій грі CyberPunk 2077. 

2. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС №36 (ПР. С. НІГОЯНА, 57) – 1896 РІК

СШ36Школа №36 з'явилася ще 1896 року – тоді це було Олександрівське двокласне училище з 6-річним курсом навчання для робітників та службовців Брянського металургійного заводу та їхніх дітей. Спочатку це була дерев'яна будівля, яку через десять років замінили одноповерховою цегляною будовою, а ще через п'ять років у школи з'явився другий поверх. Після війни, з 1946 по 1950 тут функціонувала жіноча гімназія, а в 1961 тут була відкрита перша в області школа з виробничим навчанням для 9-10 класів. З 1965 року у школі почали з'являтися класи з поглибленим вивченням математики, фізики та хімії.

Сьогодні у школі діє сім музейних експозицій, зібраних учнями, батьками, випускниками школи та вчителями: «Початок великого шляху», «Бурхливі революційні роки», «З випускного балу в полум'я війни», «Керівники шкільного корабля», «Дружна сім'я вчителів» , «Гордість та слава школи», «Яскраве творче сьогодення».

3. ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №21 (ВУЛ. СТАРОКАЗАЦЬКА 51, А) – 1900 РІК

Будівлю цієї школи було збудовано ще 1900 року – тоді цей будинок належав пані М.В. Клевцовій, яка запропонувала продати своє подвір'я разом із усіма будинками місту або віддати в оренду для приміщення гімназії. Міська комісія з народної освіти вирішила віддати будівлю Надії Миколаївні Тиблень – так з'явилася приватна жіноча гімназія Тиблень, яка скоро перетворилася на один із найкращих навчальних закладів Катеринославщини. У гімназії працював сильний колектив педагогів та гувернерів. Дівчата отримували не лише знання, а й навчалися правил етикету, танців. У 1915 році, коли пані Тіблень була вже не в змозі керувати гімназією, вона вирішила віддати її у володіння міста.

У післяреволюційні роки (з 1925) будинок був пристосований під будинок робітників підлітків. А вже у 1936 році у цьому будинку працювала школа №38, яку свого часу закінчив видатний науковець, колишній ректор ДДУ В.В. Мосаковський. У роки Великої Вітчизняної війни, у період німецько-фашистської окупації міста, будинок зайняли німці, а учні були змушені тулитися у непристосованому приміщенні на вулиці Польовій. Після звільнення міста від окупантів багато років у цьому будинку був госпіталь. А у післявоєнний період, у 1954 році будівля стала постійним приміщенням для середньої школи № 21, яка переїхала сюди з вул. Молотова.

4. СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №114 (ВУЛ. БАШКІРСЬКА, 6) – 1905 РІК

У 1903 році в цьому районі була побудована церковно-парафіяльна школа, а вже через два роки, у 1905 році, Земська управа виділила кошти, на які було збудовано волосне управління – центр села Єлизавето-Кам'янки (тепер це центральний корпус школи), банк та пошта (нині другий корпус школи – стара частина приміщення). Невдовзі волость перевели до Новомосковська, а приміщення віддали школі.

5. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС №12 (ПР. ПУШКІНА, 75) – 1910 РІК

СШ122-я класична чоловіча гімназія була побудована на перехресті вулиці 2-ї Короткої (вул. Громова) та проспекту Пушкіна ще 1910 року за проектом відомого Катеринославського архітектора Д.С. Скоробогатова. А вже 1911 року тут розпочався перший навчальний рік. Гімназія проіснувала до середини 20-х років минулого століття, серед її випускників – визначні вчені, педагоги, медики та інженери.

З середини 20-х років на цих стінах розпочала роботу трудова школа №34, а з 30-х років ХХ століття – школа №12. Третій поверх був надбудований вже у 90-ті роки, а у 2003 році середня школа №12 була реорганізована у гімназію.

6. ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №1 (ВУЛ. ПРИВОКЗАЛЬНА, 15) – 1917 РІК

Загальноосвітня школа №1 – ще одна школа, яка претендує на звання найстарішої у нашому місті. Як чоловіча середня школа №1 вона працювала ще з 1888 року в приміщенні на вулиці Старокозацькій (Комсомольській). Нинішня будівля школи була збудована у 1917 році, мала два поверхи і за архітектурою мала вписуватися в ансамбль залізничного вокзалу. До 1953 року школа підпорядковувалася управлінню освіти Міністерства шляхів сполучення, і з 1953 року стала називатися середня загальноосвітня школа № 1 Сталінської залізниці.

Згодом у школи з'явився новий навчальний корпус, а на старому додався третій поверх. Школа перейшла у підпорядкування Міністерства освіти, а 1993 року одна з перших набула статусу україномовної школи.

7. СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №116 (ВУЛ. ПЕРЕДОВА, 601) – 1920 РІК

Історія цієї школи сьогодні виглядає неймовірною – люди похилого віку називають школу Бутовою на прізвище місцевого селянина Панька Миколайовича Бута. На початку ХХ століття у селищі Березанівки школи не було взагалі, тому, будучи сам неписьменним, Панько Бут вирішив збудувати школу: він отримав дозвіл повітового начальства, благословення в Іллінській церкві, погодив фінансові питання з односельцями. Будівлю школи вирішено було зводити з цегли, щоб та змогла прийняти всіх бажаючих. Тому Панько Бут за власний кошт купив цеглу і все літо возив її із заводу на місце майбутньої школи. Ще два роки він зі своїми синами Філіпом, Фокою та малим Федотом будували школу. Після – змайстрували столи та стільці для навчальних класів. 1914 року місцеві діти змогли вперше піти до школи.

Панько Бут помер у 1925 році – попрощатися з ним прийшло все село, а поховати вирішили ближче до церкви, як виняткову людину, яка багато зробила для інших. 1943 року школу спалили німці, а після війни сини та онуки Бута знову відбудували її.

Сучасний головний корпус школи було збудовано вже у 1972 році. А поряд із ним і сьогодні можна побачити невеликий одноповерховий корпус старої школи.

8. СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №108 (ВУЛ. ЧАПЛИНСЬКА, 203) – 1928 РІК

Спочатку, у 1928 році тут відкрилася лише початкова школа, а вже через рік – розпочала роботу школа-семирічка. Статус середньої школи вона отримала лише 1935 року, а вже за два роки, 1937, відбувся перший випуск 10 класу. Зруйновану війною школу почали відновлювати у 1943 році і через десять років відбувся перший післявоєнний випуск цієї школи.

1984 року тут відкрився меморіальний зал пам'яті, присвячений 40-річчю Перемоги, а 1991 року – кімната українського письменника земляка В.П. Підмогильного.

9. СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №5 (ВУЛ. КАРАВАЄВА, 17-А) – 1930 РІК

Коли у 1930 році було збудовано середню школу №5, на цьому місці знаходилося село Фрунзе, а адреса у школи звучала як «Степова ділянка». У цьому загальна площа шкільної території становила 1,8 га. Школа була однокомплектною, двоповерховою. Вся позакласна та позашкільна робота проводилася в коридорі та підвальному приміщенні, що не заважало її учням займати перші місця у художній самодіяльності. Через п'ять років на вулиці Волоській відкрилася філія школи, де проводилося навчання у 1-4 класах. До початку Великої Вітчизняної війни школа встигла виховати три випуску десятикласників, більшість яких вирушили зі шкільної лави на війну.

Після звільнення міста школа відновила роботу в приміщенні школи №85, оскільки її старе приміщення було повністю знищено, а до 1950 року завод ім. Петровського повністю відновив будинок школи, добудувавши третій поверх та спортзал. У 1964 році буквально за три місяці добудували ще 12 класних кімнат, їдальню, майстерні та актову залу – школа набула сучасного вигляду. Ще за три роки тут з'явилася теплиця, в якій учні вирощували квіти, розсаду, проводили досліди з біології. У 1969 році учні заклали справжній шкільний садок і до сьогодні продовжують цю традицію, висаджуючи нові дерева щороку.

10. СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА №2 (ВУЛ. Ю. САВЧЕНКО, 1) – 1932 РІК

СШ2Школа №2 спочатку розташовувалась у будівлі військового госпіталю і лише через чотири роки, 1 вересня 1936 року, учні прийшли в новенькі класи тільки побудованої школи за адресою вул. Кооперативна, 1.

Як і багато будов міста, особливо ті, що розташовувалися поблизу стратегічних об'єктів, під час війни будівля школи серйозно постраждала. Її відновили однією з перших та у будівлі школи з'явилася чоловіча гімназія. На згадку про ті важкі роки у школі сьогодні працює музей – кімната бойової слави.

Джерело Dnepr.Info