За що українці закохалися у Cyberpunk 2077? Найголовніші тези

Україна - як кіберпанк. Cyberpunk 2077 стала прецедентом одразу у кількох областях, але, як ми вже знаємо, у негативному ключі. Особливо сильно дісталося розробникам. Одна з найулюбленіших гравцями та критиками студій миттєво втратила свою бездоганну репутацію, а Sony взагалі знімала гру з продажу. Важко згадати за останні 10 років хоча б щось подібне, що ще й трапилося з настільки очікуваним проектом.

За рік негативний фон навколо Cyberpunk 2077 встиг розростись і зайняти все інфополі навколо, а потім забути. Незважаючи на обіцянки CD Projekt RED, гра отримала не так багато великих патчів, а свіжого сюжетного контенту і зовсім не було. Звикнувшись із подією, гравці просто перестали звертати на неї увагу, а в пам'яті залишилися лише баги, невиконані обіцянки та недоробки.

Але за всією цією купою проблем і брехні все одно ховається гра, яку сотні людей робили з любов'ю, вкладаючи туди свої сили та час. На честь річниці виходу Cyberpunk 2077 ми постаралися згадати, за що у багатьох все-таки вдалося полюбити амбітну польську RPG, нехай у майже кожного пункту і буде своє «але».

Рідкісний сеттинг, відпрацьований на повну

Почнемо з того, чим поляки змогли купити кохання гравців ще на першому анонсі у травні 2012 року. Кіберпанк - рідкісний і дуже складний сеттинг, в якому вийшло не так вже й багато творів, але щільність культових дуже велика. Якщо не торкатися літератури, то не можна не згадати «Того, хто біжить по лезу», «Матрицю», «Акіру», «Примари в обладунках», Deus Ex, Syndicate, Shadowrun — усі ці назви, знайомі шанувальникам кіно та ігор, залишаться в їхніх серцях назавжди. При цьому пліч-о-пліч з сеттингом ходять комерційні провали що в іграх, що в кіно, через що високобюджетних проектів у цій стилістиці вкрай мало.

Можна багато чого сказати про Cyberpunk 2077, але назвати її бюджетною точно не вийде. Так, багато речей виглядають набагато гірше, ніж могли б, але в цілому це справжній AAA-тайтл. Скільки інших великих ігор у жанрі кіберпанк вийшло за останні 10 років?

Інший важливий момент – реалізація. Cyberpunk 2077 без помилкової скромності дає найбільше доступне для дослідження місто в цьому стилі. Так, нехай він і не такий відкритий, як нам обіцяли, зате деталізація приміщень та інтер'єрів справді на високому рівні, що підкреслюється камерою від першої особи. Завдяки цьому гравці можуть вивчати нутрощі скляних хмарочосів та жител героїв з їх характерними рисами. А відвідати є що: футуристичні бари та нічні клуби, підпільні клініки зі встановлення імплантів та інші місця.

Робота дизайнерів CD Projekt RED заслуговує на найвищі оцінки. Величезна кількість внутрішньоігрових матеріалів на кшталт реклами, журналів, телепередач і веб-сайтів виглядають дуже автентично, дозволяючи розглядати оточення годинами. Не відстають одяг, автомобілі, побутова техніка та інше – дизайнери проробили колосальну роботу, причому на найвищому рівні. Через це Cyberpunk 2077 легко повірити, особливо в ті моменти, коли нічого не глючить.

На геймплей сеттінг також впливає. Як і в Deus Ex, вміння поводитися з електронікою може зробити життя гравця простіше, а також дати йому можливість більше дізнатися про цей світ, читаючи чужі листування та документи. Нехай міні-ігри зі злому і примітивніше, ніж хотілося б, це дійсно мінливий гру фактор.

Але зламування техніки — не єдине, де сеттинг впливає на ігровий процес. Як і сучасні приквели Deus Ex, світ Cyberpunk 2077 знаходиться в середині буму популярності кіберімплантів, які перетворюють людей на щось більше. Втім, у світі польського «Кіберпанку» прогрес зайшов далі, дозволяючи перетворювати людей на повноцінних кіборгів. Гравець теж може покращувати Ві - в тілі героя є безліч "роз'ємів", призначених для тих чи інших імплантів.

Незважаючи на загальну вогкість і незбалансованість системи прогресії, імпланти виглядають працюючою її частиною. Аугментації зору, швидкості пересування, сили удару, знамениті «клинки богомола» та інше — все це справді працює та впливає на геймплей, даючи не лише пасивні бонуси.

Спочатку «клинки богомола» та моноструна були набагато крутішими, але в ході розробки їм помітно урізали функціонал. Наприклад, клинки в ранній версії дозволяли лазити по стінах, а моноструна давала змогу віддалено зламувати термінали з більшої відстані.

Але розробники не вигадали сеттинг з нуля, і навіть більше — всесвіт ігри створено не ними. CD Projekt RED вже не вперше провертає хитру махінацію — бере за основу опрацьовану, але не надпопулярну всесвіт, а потім втілює її в ігровій формі з максимальним доступним бюджетом.

Пророблений лор із великим бекграундом

Основою серії ігор про Відьмака став фентезійний цикл польського письменника Анджея Сапковського, який користувався популярністю лише у вузьких колах. Вибір саме цієї франшизи був вигідним для всіх. З одного боку, творчість письменника стала набагато популярнішою, а з іншого — розробники отримали на руки опрацьований світ, у який треба було лише грамотно вписати власну історію.

Хоча сам пан Сапковський у результаті співпраці залишився незадоволеним — на початку 2000-х він не повірив у успіх підприємства та запросив за ліцензію невелику фіксовану суму замість відсотка від продажу. Пізніше він неодноразово лаявся з CD Projekt RED і навіть судився, щоб вибити більше грошей.

З Cyberpunk 2077 відбулося приблизно те саме. За основу взяли світ майже однойменної настільної рольової гри. Перша її версія під назвою Cyberpunk 2013 вийшла 1988 року, а остання на даний момент редакція Cyberpunk RED з'явилася 2019-го. Втім, найчастіше гру називають Cyberpunk 2020, на ім'я найпопулярнішого видання 1990 року.

У ньому творець всесвіту Майкл Пондсміт прибрав кілька невдалих знахідок з оригіналу і додатків, що вийшли потім, а також помітно розширив сюжетну складову гри. Чоловік - досвідчений геймдизайнер, який встиг розробити не тільки власну систему, але й взяти участь у найзнаменитішому сеттингу Dungeons & Dragons - "Забутих Королівствах".

Майкл Пондсміт

Дія настілок теж відбувається в Найт-Сіті, нехай і в інший час. Завдяки цьому CDPR отримала неймовірно опрацьоване місце дії зі своєю міфологією, бізнес-процесами, історією, правилами, мешканцями та відомими героями.

Зі настілки в Cyberpunk 2077 прийшов не лише візуальний код, а й історія міста, політики, бізнесу, соціального життя. Сценаристи та наративні дизайнери студії отримали на руки величезний масив інформації. Він був оброблений та використаний у квестах, а також розсортований за записами в кодексі, які вимагатимуть не одну годину для вивчення.

Історія «Арасакі», «Мілітеха» та інших корпорацій, банд, подій, персонажів та іншого — величезна кількість історій, багато з яких знайшли своє втілення не лише як текст у записках. Хоча їхня кількість все одно вражає – в гри вражає великий сценарій. Записувати це в мінуси CP2077 було б лицемірством, тому що в улюбленому всіма «Відьмаку 3» багато що відбувалося виключно в текстовому вигляді.

У результаті завдяки використанню існуючого лора виграла і сама гра, і гравці - після проходження Cyberpunk 2077 можна продовжити пригоди в цьому світі, зігравши в глухий кут або почитавши комікси про того ж Джонні Сільверхенда.

Графіка та постановка

Але у випадку із Cyberpunk 2077 важлива ще й візуальна частина. Нехай гра була повна глюків і погано оптимізована, вона приголомшливо виглядає, що було особливо помітно в момент виходу. Нове покоління консолей ледве підійшло до релізу RPG, а у гравців з'явилася можливість оцінити справжній некстген, нехай він і був лише на ПК. Так, нативні версії для PS5 та Xbox Series вийдуть у першій половині 2022 року, але на сучасних консолях гра досі виглядає в кращому разі задовільно.

В умовах низького дозволу та відсутності низки найважливіших ефектів її рятують хіба що неймовірний арт і разюча робота дизайнерів, про який ми вже кілька разів згадували. Найт-Сіті страшенно гарний завдяки величезній кількості хитрощів. Всі ці неймовірні хмарочоси, голограми, багаторівневі шосе і світло, що падає на них, роблять Cyberpunk 2077 найамбіційнішою грою в графічному плані.

Якщо для автора настілки Майкла Подсміта в дизайні вирішальну роль грав нуарний "Той, що біжить по лезу" Рідлі Скотта, то CD Projekt Red орієнтувалася на всі значні візуальні орієнтири. У самій грі відчувається як вплив оригінального Blade Runner, так і сіквела від Дені Вільнева Blade Runner 2049. Але при цьому в дизайні міста простежується сильний вайб культового аніме «Акіра», яке свого часу поставило нову планку для анімації в принципі. Дорости до нього вийшло дуже невелика кількість творів.

На суперпотужному ПК можна насолодитись ще й технічним виконанням гри. Cyberpunk 2077 з включеним RTX виглядає просто неймовірно, демонструючи небачений рівень роботи з освітленням і відображеннями. Великою проблемою ігор з трасуванням променів вважається те, що багато сцен задумано під несправжній, прорахований заздалегідь напрямок світла.

Тому при перемиканні на повний рейтрейсинг втрачають усю свою кіношність — наприклад, через це постраждав перевидання Metro Exodus. CP2077 спочатку розроблялася з урахуванням трасування променів, тому з використанням технології виглядає просто приголомшливо, стаючи ще ефектнішим, що у вільному геймплей, що в постановочних сценах.

Завдяки просунутій системі освітлення та відображенням гри вдається показувати практично фотореалістичну картинку. Що вдень, що вночі світло поширюється поверхнями і відбивається коректно, а також красиво розсіюється в повітрі, створюючи невимовну атмосферу. Інших ігор, які це реалізують хоча б на близькому рівні, досі немає.

Не можна не відзначити революційний підхід до постановки кат-сцен. Один з небагатьох аспектів, у яких розробники все-таки змогли приборкати свої амбіції і зробити щось справді круто і по-новому, то це камера від першої особи. Незважаючи на велику кількість критики та скепсису через попередні проекти студії, команді вдалося зрежисувати як заскриптовані моменти, так і рідкісні, але влучні екшен-сегменти.

Завдяки перспективі з очей та вправно підібраним ракурсам багато сцен розлетілися б на мем. Через серію непомітних прийомів розробники примудрилися перенести правила постановки екшенів від третьої особи на гру від першої. Так що неважливо, сидите ви з Такемурою на даху і обговорюєте план вторгнення або слухаєте, як вас просмажує Сільверхенд у закусочній це в будь-якому випадку чудово виглядає. А можливість як у реальному житті переводити погляд із співрозмовника на пейзаж лише додає імерсивності.

Місто Найт-Сіті та його жителі

Cyberpunk 2077 виглядає бездоганно в статиці та постановочних сценах, але в реальному геймплей через баги або недоробки анімації втрачає свій блиск. Також зіпсувало враження та скорочення кількості мешканців, які тинялися вулицями.

Але якщо викинути з голови ці неприємні деталі, то місто виглядатиме приголомшливо і почне ефектно імітувати бурхливу діяльність. Тротуари все одно заповнені пішоходами, причому рідко в якій грі можна зустріти порівняні за щільністю та різноманітністю юрби. По вулицях їздять численні автомобілі, а поліцейські досліджують місця злочину. У результаті Найт-Сіті відчувається десь посередині між декоративним Лос-Анджелесом із L.A. Noire, Прага з Deus Ex: Mankind Divided та останніми Far Cry.

Навіть самі будівлі розповідають своєрідну історію цього світу — старший концепт-художник студії Марта Йонкер звертала увагу гравців на те, що матеріали будинку можуть сказати про його власника набагато більше, ніж він сам. У реаліях 2077 року натуральні матеріали на зразок дерева та мармуру стали дефіцитними, тому дозволити собі їх використовувати можуть лише найбагатші люди. У той же час вони удосталь зустрічаються в старих будинках і районах.

Крім цього, Найт-Сіті має важливу відмінність, яка виділяє його з натовпу інших open world-ігор - важко знайти місто з таким же рівнем вертикальності. Немов Шанхай з Deus Ex: Human Revolution або Мідгар з Final Fantasy 7, Найт-Сіті поділений на кілька рівнів, і чим вище, тим багатші люди там живуть. Хоча в місто і не додали заплановане раніше метро, ​​а зайти можна далеко не в кожну будівлю (а в тих, де дозволять побувати, дадуть дослідити лише кілька поверхів), вертикальність гри все одно вражає.

Хоча багатоярусним можна назвати лише центр міста та кілька довколишніх районів, а решта території вже більш плоска. Утім, у кожної зони свій колорит. Розбомблена війною угруповань Пасифіка (яка, до речі, досить багатоярусна) нагадує про GTA: San Andreas, а пустки, в яких живуть кочівники, — про «Божевільного Макса». Хоча класи "корпорат" і "номад" спростили до передісторії головного героя, угруповання не стали менш значущими.

Райони міста і банди, що господарюють у них, прийшли з настільної гри, завдяки чому відрізняються один від одного і добре опрацьовані. «Мальстрем», що вражають своїм зовнішнім виглядом, виступають за природність «Тварини», безсердечні хакери «Вудуїсти», навіть азіатські «Тигрини пазурі» і латиноподібні «Валентино» — кожне угрупування унікальне і ні з яким іншим його не сплутаєш. Всі вони мають власні світогляди і переконання, що ще більше змушує вірити в цей світ.

На відміну від, наприклад, класичних GTA, банди в Cyberpunk 2077 набагато важливіші — майже з кожною ми познайомимося ближче, співпрацюючи з тими чи іншими представниками. Втім, історії в основних і додаткових квестах занурюють у життя не тільки бандитів, а й різних верств суспільства.

Приголомшливі історії та персонажі

Жанр "кіберпанку" спочатку сформувався в літературі, це сталося в середині 80-х. Частка «панк» присутня у назві невипадково, оскільки авторів, які писали твори у жанрі, поєднувало одне — бажання вибиватися з канонів фантастики, в тому числі використовуючи шок-контент. Тому героями ставали повії та бандити, а терористичні акти отримували виправдання, тому що відбувалися заради боротьби з великим злом.

Дотримання канонів жанру серйозно вплинуло на настрій Cyberpunk 2077 і контингент, з яким ми маємо справу. Як і у випадку з The Witcher 3, деякі з побічних квестів за рівнем опрацьованості не поступаються основним. На тлі загального негативу та невдоволення грою загубилися захоплення від історій, пов'язаних із штучним інтелектом Деламейном або, наприклад, подружжям Пералісов.

Ці квести, може, і не можна поставити на одну полицю зі знаменитою сюжетною гілкою Кривавого Барона з «Відьмака», але рідко в якій класичній RPG зустрічаються настільки ж цікаві історії, і тим більше важко буде згадати більше кількох високобюджетних ігор з таким рівнем якості.

Головний сюжет Cyberpunk 2077 теж вийшов похмурим. Це справжня історія в дусі кіберпанку з усіма притаманними атрибутами і без однозначно гарного фіналу — деякі з кінцівок відрізняються лише тим, наскільки все погано закінчиться. У цьому світі немає місця щасливому кінцю.

Основна претензія гравців до сюжетних квестів – відсутність варіативності. Мисливці за досягненнями швидко розкусили CD Projekt RED, яка на різноманітних презентаціях демонструвала єдину по-справжньому варіативну місію у грі. В інших випадках CP2077, подібно до ігор від спочивала Telltale, лише створювала ілюзію важливого вибору. Але чи робить це саму історію поганою? Безумовно, це вагомий недолік RPG, але на саму історію це не псує.

Ще один величезний плюс Cyberpunk 2077 - Джонні Сільверхенд. Якщо історія і поведінка цього героя можуть викликати суперечки, то реалізація CDPR точно вийшла на вищому рівні. Все починається ще з введення персонажа в гру, що нагадує про геніальну участь Джокера Batman: Arkham Knight. Хоча Джонні і не існує фізично, він завжди поруч і коментує те, що відбувається, а іноді і з'являється у вигляді голограми, автентично вписуючись в оточення.

З Сільверхенд можна подружитися, а можна і в мотлох посваритися, створивши у себе в голові справжнього ворога, але в будь-якому випадку він не залишить гравця байдужим. Цьому сприяє чудова акторська гра Кіану Рівза, який своєю появою підірвав інтернет ще до виходу.

Чи багато голлівудських зірок взагалі брало участь в іграх? Насправді так, навіть у Vice City головного героя озвучує Рей Ліотта, а у кожній сюжетній кампанії Call of Duty з певного моменту лиходіїв грають знамениті артисти. Але нікого з них не було в грі настільки ж багато, наскільки багато Кіану Рівза-Сільверхенда в Cyberpunk 2077. Він не просто заскочив на пару реплік в один квест — у самого Сільверхенда досить довгий ланцюжок побічних особистих завдань. Плюс персонаж часто влазить у діалоги та бере безпосередню участь в основному сюжеті.

У російській версії зірок навіть більше, ніж у оригіналі - але сподобалося це не всім. Подивитися та послухати Настю Івлєєву, Елджея та Олександра Гудкова можна у знаменитому трейлері.

Крім живого Сільверхенда, у першому проходженні окремо дивує відчуття реальної плинності та жвавості того, що відбувається. Завдання надходять з непрозорою періодичністю, а герої і структура гри хоча б на першому проходженні маскують від гравця реальний пристрій зв'язків між квестами.

Основні та додаткові квести пов'язані між собою персонажами. Це і плюс, і мінус гри — неуважні користувачі можуть вирішити, що в побічних завданнях немає нічого важливого (або втратити справді цікаві квести серед «подай-принеси» та одноманітних розслідувань), а просунуті, навпаки, не йдуть за тими, які їм не сподобались. Так гравці можуть самостійно вирішувати, з ким вони хочуть проводити час, а також це дає сценаристам більше часу та розмаху на розкриття персонажів.

До речі, про розкриття. Мирні епізоди в Cyberpunk 2077 – чи не найкраща частина гри. Завдяки хорошим діалогам проводити час на підводній екскурсії з Джуді, знайомитися з родиною Рівера Уорда і вбирати побут кочівників разом з Панам цікаво. Це дозволяє перепочити від прокачування, складних рішень і перестрілок.

Втім, складних рішень і варіативності в грі все одно багато, просто в сюжетній лінії гри від цього залишилася лише видимість, про що гучна рекламна кампанія скромно замовчала. Хоча цікаві приклади є і тут — наприклад, хоч гра прямо і не говорить про це, але Такемуру можна врятувати так само, як і брата в оригінальній Deus Ex.

Що по-справжньому вийшло, то це динамічні діалоги. Хоча спочатку і планувалося зробити для них окрему камеру від третьої особи, у підсумковому варіанті взагалі всю гру можна пройти з виглядом "з очей". При цьому переміщення гравця під час розмови не обмежують штучно – персонажі адекватно реагують на положення Ві у просторі, повертаючись до нього та вказуючи на предмети у правильний бік. А для постановочних сцен гравця поміщають у адекватний контекст, у якому вже не побігаєш – у салон автомобіля чи за столик у закусочній. Завдяки цьому вдалося не зруйнувати іммерсивність.

Доросла гра

Як було зазначено, кіберпанк — непростий жанр, у якому багато складних тем. Їх важко обговорювати у рамках дитячого чи підліткового вікового рейтингу. Виходячи з вже набутого з «Відьмаком» досвіду, CD Projekt не почала розраховувати на дитячу аудиторію, показавши все як є.

У результаті світові надає достовірності не лише дизайн, архітектура, освітлення та наратив, а й відкритість, з якою автори показують жорстокі чи відверті сцени. У борделях відбувається саме те, що має, в рекламі використовуються максимально експресивні образи (у тому числі й знаменита дівчина-трансгендер), а підвали маніяків та інші похмурі місця справді наганяють моторошно, оскільки розробники можуть дозволити собі це.

Ще один позитивний аспект особливо оцінили російськомовні гравці. На відміну від кіно та серіалів, локалізатори ігор все ще дозволяють собі матюки. У всякому разі, дозволили в Cyberpunk 2077 і The Witcher 3. В обох іграх персонажі не кажуть «вм'яти», не запікаються, а передають споконвічно закладений сенс експресивних виразів максимально зрозуміло. Втім, іноді локалізатори надто вже намагаються і додають мат туди, де його спочатку немає — достатньо подивитися локалізований та оригінальний трейлери на честь релізу гри.

Музика

Насамкінець закінчимо неочевидним, але важливим аспектом, за який CD Projekt можна тільки похвалити. Розробники максимально відповідально підійшли до музичного життя Найт-Сіті. Втім, через Джонні Сільверхенда особливо вдало вони показали рок життя міста.

Для створення музики гурту Джонні, Samurai, розробники покликали справжніх панків із Refused. Це не якийсь молодий колектив без імені — цього року йому виповнилося 30 років, а його пісні вже звучали у Tony Hawk's Pro Skater та у трейлері перезапуску DOOM. У співавторстві з одним із композиторів гри Петром Адамчиком гурт записав цілий альбом, який не раз прозвучить під час проходження Cyberpunk 2077. Майже те саме з гуртом Star-Lord зробили автори Guardians of the Galaxy.

Кілька разів за час проходження гравець занурюється у рок-культуру досить глибоко – аж до того, що виступає у концерті від першої особи. Крім пісень Samurai, для гри було написано безліч композицій, які безшовно вбудовуються у світ та надають йому власного характеру. Наприклад, нова пісня Керрі Євродіна, на яку його надихають пригоди з Ві, чи мелодії, які виконують мешканці міста.

Тим, хто байдужий до року та гітарної музики, залишається лише перетерпіти сюжетні сцени та насолоджуватися рештою саундтреку. CDPR відповідально підійшла до підбору композицій для радіо, тому вибір жанрів великий: від того ж року (що включає як звичайний хеві, так і дет-метал, який рідко заглядає в саундтреки ігор) і блюзу до хіп-хопу, попа і етнічної музики .

Розробники запросили співпрацювати безліч відомих музикантів різних жанрів, серед яких такі відомі артисти, як Grimes, Run the Jewels, ASAP Rocky, Sophie, The Armed, Converge, Health та інші.

Можливо, при належному доопрацюванні з гри вийде гідний immersive sim із живим містом, але поки що це просто RPG у гарній обгортці з відкритим світом у стилі Far Cry. Чи зможе CD-Project довести Cyberpunk 2077 до обіцяного стану? Хто знає. А поки що це недороблена, але душевна гра, яка вже перебуває у прийнятному технічному стані. Тому якщо ви ще не пройшли найамбіційнішого польського тайтлу, то зараз це можна зробити з відносним комфортом.

Також у мережі з'явились ексклюзивні скріншоти коміксу за грою Cyberpunk 2077.