Учений світ приголомшило відкриття: за межами Сонячної системи стався потужний викид плазми

Астрономи вперше в історії спостерігали корональний викид маси на зорі, що знаходиться поза межами Сонячної системи. Потужний потік плазми, зафіксований на червоному карлику StKM 1-1262, рухався з надзвичайною швидкістю й міг повністю зруйнувати атмосферу будь-якої близької до нього екзопланети. Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Nature.

Червоний карлик розташований приблизно за 40 світлових років від Землі. Його маса складає лише половину сонячної, проте магнітне поле перевищує сонячне у 300 разів, а швидкість обертання — у 20 разів вища. Міжнародна команда вчених під керівництвом фахівців Нідерландського інституту радіоастрономії ASTRON досліджувала зорю за допомогою радіотелескопа LOFAR та рентгенівської обсерваторії XMM-Newton.

Прилади зафіксували інтенсивний радіосигнал типу II — характерну ознаку коронального викиду маси, коли гігантські потоки магнітно зарядженої плазми прориваються крізь магнітне поле зорі. Об’єднані спостереження дозволили визначити швидкість викиду — понад 2400 км/с, що є однією з найвищих, коли-небудь зафіксованих для таких явищ.

Науковці зазначають, що якби поруч із StKM 1-1262 існувала екзопланета, її атмосфера могла б бути повністю знищена. Це робить червоні карлики потенційно небезпечними для формування та збереження життя на планетах у їхній орбіті.

Корональні викиди маси — найпотужніші прояви зоряної активності. На Сонці вони можуть викликати полярні сяйва чи порушення роботи супутників, однак на інших зірках, особливо на активних карликах, подібні явища здатні повністю позбавити планети атмосфери.

Раніше астрономи не могли однозначно підтвердити такі події за межами Сонячної системи, адже спиралися лише на непрямі ознаки на кшталт рентгенівських спалахів. Тепер уперше отримано прямі докази.

Дослідники зазначають, що це відкриття є ключовим для вивчення “космічної погоди” на червоних карликах — найпоширенішому типі зір у галактиці. Оскільки багато з них мають потенційно придатні для життя планети, нові дані допоможуть оцінити, чи можуть ті витримати удари потужних зоряних бур і зберегти свої атмосфери.