ХХ століття — найгомофобніше століття в історії людства

Ця стаття присвячена Міжнародному дню боротьби з гомофобією, трансфобією та біфобією. 17 травня 1990 року Всесвітня організація охорони здоров'я виключила гомосексуальність із міжнародної класифікації хвороб. Щороку цього дня представники ЛГБТ-спільноти проводять заходи, що підвищують поінформованість про порушення прав ЛГБТ-людей у ​​всьому світі.

Читач може здивуватись назвою цієї статті. Він скаже: «Але ж, гомофобія була завжди! А у ХХ столітті, навпаки, стали відбуватися серйозні зміни щодо ЛГБТ-людей. Хоча, сьогодні навіть у найдемократичніших країнах і можна натрапити на людину, чиї погляди зіткані з її страхів, а гомофобія – це насамперед страх, але сучасний ландшафт толерантності – це також наслідки тих жахливих трагедій, які сталися саме у ХХ. віці.

Раніше в європейській культурі була заборона гомосексуальних зв'язків, бо релігійно це вважалося гріхом. Не будемо брати до уваги те, що відбувалося у Римській Імперії. "Содомія!" - саме це кричали люди, спокійно вбиваючи неугодних людей. Вперше відмова від релігійності у питаннях безпосередньо гомосексуальності почалося у другій половині 1700-х років. Спершу в Нідерландах у місті Утрехті в 1730 році під керівництвом архієпархії Римо-Католицької Церкви відбулася «різанина содомітів». Було страчено близько 24 людей. А після з 1730 до 1731 року пройшла масштабна кампанія з переслідування гомосексуалів по всій Республіці семи сполучених земель Нідерландів. Відбулося близько 300 судових процесів над «содомітами» і більшість із них було засуджено до страти. Це стало найсерйознішим «зафіксованим» переслідуванням гомосексуалів, яке передувало «нацистському терору». Але слід зазначити, що саме після тієї кампанії в Нідерландах у Європі розпочалася відмова від ідеї «содомії як гріха». Виникло переконання чи точніше нова думка, що це «особливий смак меншості» людей.

Незважаючи на те, що в шумерській цивілізації 3000 років тому до нашої ери було зафіксовано існування жерців-співаків, званих «асину», що буквально означало «людина-матка» або як вчені сьогодні інтерпретують це позначенням гомосексуалу, насправді неможливо, напевно, вважати, що гомофобії не було. Але оскільки більш точних і докладних матеріалів щодо цього немає, як і немає однозначних доказів того, що у Вавилоні зафіксована документально гомосексуальність не засуджувалась, ми можемо все ж таки припустити, що гомосексуальні відносини до нашої ери були виключно справою кожної конкретної людини, якщо в неї у цьому була потреба. І саме з поширенням християнства та посиленням ролі держави чітко оформляється ідея, що гомосексуальність – це щось, що має негативну характеристику.

Якщо ж звернути увагу на інші країни, то ми виявимо, що і там не все так однозначно. У мусульманських країнах гомосексуальність була неприкритою лише за часів Аббасидського та Багдатського халіфатів. Примітно, що історики відзначали зростання інтересу до гомосексуальних контактів паралельно з посиленням обмеження свободи жінок у домашній сфері. У Східній Азії в Китаї, Індії та Японії гомосексуальність яскраво не переслідувалася. Переслідування розпочалися в той момент, коли цей регіон почав активно взаємодіяти із зовнішнім світом, переймаючи законодавчі зразки для своїх країн. У Північній Америці також було терпиме ставлення до гомосексуальних контактів, поки до них не приїхали колонізатори, які нав'язали християнську парадигму світоустрою.

Очевидна громадська гомофобія почала формуватися після розколу християнської церкви 1054 року. Приблизно з 1150 року в європейських країнах почала процвітати філософія теоцентризму, яка диктує, що гомосексуальність є смертним гріхом. Церква керувалася оповідями про Содом, який був спалений Богом за гомосексуальні стосунки. Саме тоді почалися гоніння на гомосексуалів, прирівняних до єретиків та їх спалювали разом із невіруючими на багаттях.

І ось, що з'явилася думка у 1700-х роках у Європі про те, що гомосексуальність – це не гріх, а якийсь “смак меншості”, призвела до того, що вже в 1791 після Великої французької революції в Парижі Наполен підписав закон, який декриміналізував гомосексуальні стосунки. Це було справді революційно для тих років. А вже у ХIХ столітті гомосексуалів перестали переслідувати в Іспанії, Бельгії, Португалії, Баварії та навіть у Нідерландах. Однак, незважаючи на те, що одні країни переставали переслідувати гомосексуалів, інші країни, навпаки, починали це робити. У 1871 році в кримінальному кодексі Німеччини з'явився «Параграф 175», який карав в'язницею чи навіть позбавленням громадянських прав людей, які вступають у гомосексуальні відносини. У період Веймарської Республіки у Німеччині розвивається сильний ЛГБТ-рух, що вимагає прибрати цей параграф із кримінального кодексу. Нацистська партія, що прийшла до влади, під керівництвом Адольфа Гітлера, який вважав, що гомосексуальність - це дефект, що заважає увічнити арійську расу, запропонувала посилити і без того несправедливе покарання для всіх гомосексуалів. Тобто вперше за всю історію гомосексуальність не звинувачувалась у гріху, а була ідеологічно неприйнятною державою. Відомо, що з 1933 по 1945 роки було заарештовано близько 100 тисяч людей підозрюваних у гомосексуальних контактах і відправлені до в'язниць. Близько 15000 із них відправили до концентраційних таборів, інших – розстрілювали. У таборах вижило близько 4000 людей.

Неможливо, напевно, порівнювати ХХ століття з іншими епохами. Але можна припустити, що від рук нацистської Німеччини загинуло більше гомосексуальних людей, аніж за всі попередні століття. Гомофобія в думках і в словах - це не щось нове, а швидше старе, поведінка певних людей і груп, що перероджується. Але гомофобія у діях у ХХ столітті набула найбільшого масштабу переслідування за всю історію людства. ХХ століття, незважаючи на перемоги, найбільше гомофобне століття в історії ЛГБТ спільноти.