Науковці виявили: шимпанзе мають власний ритм спілкування ударами по деревах

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Current Biology, вчені з’ясували, що удари шимпанзе по стовбурах дерев є формою спілкування. Аналізуючи 371 випадок такого “барабанного бою”, дослідники помітили чіткі ритми та індивідуальні стилі, за якими можна впізнати конкретну тварину.

Шимпанзе часто вибивають ці звуки під час переміщення через тропічні ліси. Низькочастотне биття по стовбурах може бути чутним на відстані понад кілометр і служить для передачі інформації про місце перебування чи напрямок руху.

«Це спосіб соціальної перевірки», — пояснив етолог Генк’ян Гонінг з Амстердамського університету. Він додав, що кожна особина має власну схему ударів, яку інші тварини розпізнають.

Виявилося також, що шимпанзе з різних регіонів Африки мають свої «барабанні діалекти»: західні популяції дотримуються рівномірного ритму, тоді як східні комбінують довгі та короткі інтервали між ударами.

Обираючи дерево, тварини діють не навмання — вони надають перевагу формам і породам, звуки яких краще поширюються крізь густі зарості. Це підсилює ефект комунікації на відстані.

Дослідниця Кетрін Крокфорд, співавторка роботи, зазначає: барабанні удари — це «дуже важливий спосіб встановлення контакту». На коротших дистанціях шимпанзе спілкуються голосовими сигналами, які також виявилися набагато складнішими, ніж вважалося раніше. Тварини можуть комбінувати звуки, створюючи нові смисли. Наприклад, поєднання сигналу відпочинку та заклику до гри означає запрошення спати поруч уночі.

«Ймовірно, ми недооцінили гнучкість і складність спілкування тварин», — підсумувала Крокфорд.

Бажаєш адаптувати цю статтю для дитячого журналу або науково-популярного блогу?