Військовий три роки був у російському полоні, а після обміну отримав 8 років ув’язнення

Володимир Коляда більшу частину життя працював свердлувальником на заводі. У 2019 році після звільнення він підписав трирічний контракт із 54-ю окремою механізованою бригадою, яка дислокувалася в його рідному Бахмуті. Про це пише видання Слідство Інфо.

У війську чоловік працював електрозварником і ремонтував техніку. Його син Сергій також служив у цій бригаді — він пішов до війська у 2018 році.

Після початку повномасштабного вторгнення їхні шляхи розійшлися. Син продовжив службу, а батько у травні 2022 року самовільно залишив розташування військової частини.

Чому Коляда залишив службу

За словами Володимира Коляди, причиною стала хвороба дружини. Він планував організувати їй операцію в Краматорську, однак жінка не захотіла виїжджати, побоюючись наслідків операції.

«28 травня 2022-го року я залишив самовільно розташування частини», — пояснював Коляда. За місяць його дружина померла, а на військову службу чоловік уже не повернувся.

Водночас фронт поступово наближався до Бахмута. За словами сина, Сергій неодноразово переконував батька евакуюватися, але той відмовлявся залишати місто. У січні 2023 року Коляда зрештою сказав, що хоче виїхати, однак через інтенсивні обстріли цього зробити не зміг.

Як Коляда потрапив у полон

У березні 2023 року, коли російські сили зачищали Бахмут, найманці ПВК «Вагнер» увірвалися до підвалу багатоповерхівки, де переховувалися семеро місцевих жителів. За словами Коляди, спочатку він не зрозумів, що перед ним бійці «Вагнера». Людей поклали на землю, зв'язали та перевірили документи. Після цього росіяни повідомили, ким вони є.

Спочатку полонених вивезли до Первомайська на Луганщині, а наступного дня Коляда опинився в окупованому Шахтарську. Під час так званої фільтрації та першого допиту з'ясувалося, що приховати його військовий досвід не вдасться. Згодом чоловіка перевели до Донецького СІЗО та помістили в камеру до інших військовополонених.

Росіяни намагалися завербувати його через сина

У квітні 2023 року рідні Коляди дізналися, що він перебуває в полоні. Сестрі чоловіка російські спецслужби написали в Telegram і запропонували передавати координати місць скупчення українських військових в обмін на можливість поговорити з Володимиром.

За словами Коляди, його самого також намагалися завербувати. Чоловік стверджує, що росіяни погрожували безпеці його сина Сергія, який продовжував служити у Збройних силах України.

«Я піду з вами на співпрацю, підпишу документ, щоб його не чіпали», — розповідав Коляда про обставини, за яких погодився підписати документ про співпрацю з ФСБ після можливого обміну.

Водночас у записах, зроблених російськими пропагандистами під час полону, Коляда позитивно висловлювався про бійців «Вагнера» та розповідав про обставини захоплення підвалу інакше. Після повернення в Україну він пояснював свої дії тиском і погрозами.

Поки чоловік був у полоні, його судили в Україні

У липні 2023 року в Україні проти Коляди відкрили кримінальне провадження за дезертирство. Судовий процес проходив без його участі.

Двоє його колег по службі свідчили проти чоловіка. Зокрема, командир роти Артем Чебан заявляв, що Коляду намагалися розшукати та зв'язувалися з його родиною, однак вагомих підстав для залишення військової частини, за його словами, не було.

Інший свідок, заступник командира роти Дмитро Зима, розповідав, що Коляда нібито симпатизував росії та висловлював думки про те, що після приходу росії буде порядок.

Сам Коляда ці твердження заперечує. Він також не погоджується з характеристикою про «антипатріотичні погляди».

У липні 2024 року Дружківський суд заочно засудив Володимира Коляду до восьми років ув'язнення за дезертирство.

На той момент чоловік перебував за понад три тисячі кілометрів від України — у в'язниці Алтайського краю Росії.

Після обміну його відправили до української колонії

5 лютого 2026 року Володимира Коляду обміняли після майже трьох років російського полону. Однак менш ніж через місяць, коли чоловік перебував на реабілітації, до нього приїхали українські правоохоронці та повідомили про заочний вирок.

Того ж дня Коляду доправили до слідчого ізолятора, а згодом — до виправної колонії.

За словами радниці військового омбудсмена Олени Бєлячкової, це перший відомий їй випадок, коли звільнений із російського полону військовий отримав вирок за дезертирство, перебуваючи в полоні.

Юристка з прав людини Олександра Стешенко зазначила, що українське кримінальне процесуальне законодавство допускає заочний розгляд таких справ. За її словами, сама процедура не суперечить міжнародним зобов'язанням України щодо гарантій права на справедливий суд.

Водночас у Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону повідомили журналістам «Слідства.Інфо», що під час досудового розслідування не отримували документів, які підтверджували б перебування Коляди в полоні.

Після трьох років неволі чоловік вчиться жити заново

Нині Володимир Коляда відбуває покарання в одній із виправних колоній на сході України. Після майже трьох років у російських тюрмах він значно схуд і, за словами співробітників колонії, перший місяць після прибуття майже не розмовляв.

Сам Коляда розповідає, що йому складно дивитися людям в очі та взаємодіяти з ними. Під час спілкування він часто дивиться на підлогу, пояснюючи, що в полоні звик розрізняти людей передусім за взуттям.

Його син Сергій продовжує служити у війську, тому приїздить до батька нечасто. Переважно вони спілкуються телефоном.

Після трирічної розлуки їхні стосунки покращилися. Говорячи про першу зустріч із сином після обміну, Володимир Коляда не стримує сліз.

«Син досі служить, а батя дав задню. За що тепер довго шкодує…» — каже чоловік.