Треба все відбудовувати

Прямі збитки українській інфраструктурі від російського агресора навесні перевищили 100 мільярдів доларів. і з кожним днем ​​вони стають більшими. Польща є серед країн, які вже заявили про участь у відбудові України від зруйнованих війною. 

• Сотні підприємств були зруйновані. Серед них є складні, небезпечні виробництва – хімія, металургія
• З міст найбільше постраждали Маріуполь, Харків, Чернігів, Сєвєродонецьк та Лисичанськ.
• Війна ще не закінчилася, але в деяких місцях, звільнених від російської окупації, вже почалася відбудова

Польща є серед країн, які вже заявили про участь у відбудові України від зруйнованих війною.

Внаслідок війни постраждали території 10 областей, тобто українського еквівалента польських воєводств, де проживало майже 4 тис. осіб. місцевість. Україні вдалося звільнити близько тисячі з них, і там можна починати роботи з відновлення з руїн.

Гігантські масштаби руйнувань

«Більшість з них потребують реконструкції, сотні з них повністю зруйновані російською армією, їх фактично доведеться відбудовувати. Але крім цього ракетним ударам зазнали десятки міст в інших областях України. Сотні підприємств. Серед них є складні, дуже небезпечні виробництва - це хімія, це металургія. Звичайно, ми вже почали самостійно відновлювати нормальне життя на звільнених територіях. Це міжнародні сили", - так сказав Президент України Володимир Зеленський описав ситуацію в липні, напередодні початку міжнародної конференції в Лугано, Швейцарія, присвяченої відбудові України.

На його думку, потрібно не лише відбудувати все знищене загарбниками, а й закласти фундамент нової реальності. А це потребуватиме мільярдних витрат, які багаторазово перевищують вартість знищеного росіянами, а крім грошей, ще й сучасних технологій, передового досвіду, досвіду і, звичайно, реформ.

«Насправді це найбільший економічний проект сучасності в Європі, який пропонує надзвичайні можливості для держав і компаній, яких ми запрошуємо працювати в Україні» – підбадьорив український президент.

Міністр інфраструктури Олександр Кубраков наприкінці червня оцінював, що втрати України в інфраструктурі внаслідок війни становлять 20-30%. Доведеться відновлювати зруйновані мости, дороги, порти, залізниці та аеропорти. Що стосується житла, то найбільше постраждали Маріуполь, Харків, Чернігів, Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Загальна сума збитків України від руйнування інфраструктури, будівель і ферм, а також житла на кінець травня досягла $105,5 млрд.

«Сотні тисяч людей втратили домівку, ми очікуємо, що таких буде більше. У Маріуполі, наприклад, все зруйновано. Загалом внаслідок війни знищено понад 44 млн кв. пошкоджені, зруйновані або конфісковані», - сказав він французькій «Le Monde».

Війна ще не закінчилася, але в деяких місцях, звільнених від російської окупації, вже почалася відбудова. Але через брак коштів він значно сповільнений і поки охоплює лише найнеобхідніші об’єкти.

Конференція в Лугано

Свою точку зору на проблеми реконструкції та участь у ній західних держав Україна представила під час міжнародної конференції, присвяченої цьому питанню, у Лугано, Швейцарія. Проте, як оцінюють деякі українські коментатори, шанс прояснити питання – чого конкретно очікує наш сусід – не використано.

Керівник київського мозкового центру Українського інституту майбутнього Юрій Романенко вважає, що замість того, щоб прояснити це питання, західним партнерам виставили рахунок на 750 мільярдів доларів. «концерт бажань».

З аж 17 «національних програм», які підготував український уряд у рамках «Плану реконструкції та розвитку», лише дві насправді стосуються відбудови України від воєнних руйнувань. Це: «Реконструкція та модернізація житлового фонду та інфраструктури регіонів», план оцінюють у 150-250 мільярдів доларів. та «Реконструкція та модернізація соціальної інфраструктури» вартістю 35 млрд дол.

Опосередковано до реконструкції мають такі програми: «Зміцнення оборони та безпеки», «Розширення та інтеграція логістики з ЄС» (хоча ці дві програми самі по собі можуть бути цікавими, зокрема для Польщі) та «Енергетична незалежність та зелений курс» .

Решта – чергові чиновницькі ідеї «щось зробити», які, як правило, дають мало або нічого. Тож маємо «Зміцнення інституційної спроможності», де деталізовано малоцікаві учасникам процесу реконструкції питання організації адміністративних структур, які, якщо Україна вважає за доцільне, мають вирішуватися самостійно, а не поглинаючи своїх іноземних партнерів. У нас є програми, не пов’язані з реконструкцією, такі як «Цифрова держава», «Прагнення до інтеграції з ЄС», «Відбудова чистого та безпечного довкілля», «Покращення бізнес-середовища» (адже це не російські ракети). знищили їх, але всюдисуща вітчизняна корупція та не менш рідне беззаконня), «Забезпечення конкурентного доступу до капіталу», «Забезпечення макрофінансової стабільності», «Розвиток секторів економіки з доданою вартістю», «Розвиток системи освіти», «Модернізація системи охорони здоров'я», «Розвиток системи культури і спорту», ​​ефективна соціальна політика» (особливо «вдала» програма з огляду на останні кадрові рішення, про які нижче).

Загалом проекти, не пов’язані або мало пов’язані з відбудовою України через воєнні руйнування, за сумами в кілька разів перевищують фактично пов’язані з війною.

Одним із пояснень того, чому урядова програма реконструкції набула такого, а не іншого вигляду, є інформація прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля про те, що над створенням документа, який був створений за шість тижнів, працювало аж 3 тисячі співавторів. було б його перевагою, а насправді це лише доводить його відсутність елементарних знань менеджменту. А враховуючи ідею уряду призначити у відповідальний воєнний час на посаду заступника міністра соціальної політики 25-річну Анну Сергіївну, єдиний професійний досвід якої — «консультування салонів краси та перукарень». "Якісь особливі зміни в цьому плані Дніпра навряд чи відбудуться.

Тому не варто дивуватися, що Луганський саміт замість конкретики приніс досить розпливчасту декларацію, в якій західні партнери України не лише підкреслили, що вона «не має обов’язкової сили», а й включили до неї, зокрема, Зобов'язання України поважати «гендерну рівність» у процесі реконструкції.

Тому не варто дивуватися, що Луганський саміт замість конкретики приніс досить розпливчасту декларацію, в якій західні партнери України не лише підкреслили, що вона «не має обов’язкової сили», а й включили до неї, зокрема, Зобов'язання України поважати «гендерну рівність» у процесі реконструкції.

Нагадуємо, українцям пояснили наслідки ратифікації "Стамбульскої конвенції" (відео)