Міжнародний день займенників: історія займенників в Україні

Кожної третьої середи жовтня відзначають Міжнародний день займенників. Ця подія має просвітницьку мету - ознайомлення широких верств населення з проблематикою використання займенників.
⠀
Для нашої країни, здається, не надто "традиційним" є використання фемінітивів, не те щоб ґендерно-нейтральних чи небінарних займенників. Звертатися до людей за займенниками, які вони самі для себе визначають, є основою людської гідності. Громадська організація "Інсайт", що займається захистом прав та висвітленням проблем ЛГБТК+ людей, розповідає про вжиток різних займенників в Україні.

Починаючи з середини ХХ століття варіанти небінарного означення людей в українській мові переважно були взагалі маргіналізовані та зведені до використання лише в розмовній мові. За деякими винятками, як, наприклад, звернення на «ВИ». Домінуючі бінарні стандарти нормативної української мови є наслідком патріархату, з його нав'язуванням двоїстого ієрархічного протиставлення «чоловіче - жіноче».

Враховуючи, що Україна рухається до прийняття у повному обсязі європейських цінностей у сфері дотримання прав людини, - час повернути українцям ці мовленнєві норми. А також - надати їм ще й нових, актуальних для небінарних людей значень. Середній рід використовується у народній, експресивно-розмовній мові. Наприклад , вислів «таке воно хороше людисько» у зверненні до особи, яка викликає приязнь. А ще середній та подвійний рід (середній/чоловічий та середній/жіночий) щодо людей вживають з префіксами -ищ-, -иськ або -ащ-: «те дідище», «те дівчисько», «те ледащо» тощо. 

Наприклад, ім'я у чоловічому варіанті у відоме як Ян, а у жіночому - як Яна, у середньому роді мало би звучати, як Янисько. Щоправда, останній приклад вже логічно виведений мовним новоутворенням, пристосованим до небінарних викликів сучасності. Але подібні можливості для цього у структурі мови закладені. Хоча тут треба подолати суспільно-психологічний стереотип, що передача імені, звертання до особи в середньому роді є нібито певним зневажанням її.

В англійській мові небiнарні персони частіше за все використовують звертання «they/them» - «вони/їх, їм, їхні». Але таке звертання у множині традиційно використовувалося і в українській мові. Насамперед згадаймо про шанобливе звертання у множині «ви» . Воно загальнопоширене впродовж багатьох століть в українській мові й особливого роз'яснення не потребує. Нагадаємо, що коли ми звертаємося на «ти», то все ж уточнюємо рід, наприклад: «ти б могла» або ж «ти би міг». А от при зверненні на «ви» такого уточнення немає, використовується невизначена у родовому відмінку множина: «ви могли би». 

Проте й звертання «вони/їх, ïм, їхні» теж раніше було поширене в українській мові, а не є запозиченим небінарними людьми з англійської. Зараз це вже призабуто в літературній мові. У знаних українських письменниць і письменників це звернення можна знайти повсюдно. Наприклад , у «Лісовій пісні» (1912) Лесі Українки Лукаш говорить: «Тобі недобра з їх свекруха буде!». У вірші Павла Тичини «Не дивись так привітно» (1918) є слова : «Встали мати, встали й татко: / Де ластовенятко?». У романі «Мати» (1932) Андрія Головка: «Ex, Тимку, не знаєш ти дядька Мусія: вони в нас хитрі!» . В Остапа Вишні є оповідання під назвою «Якби моя бабуся встали» (1946).

Різні небінарні люди можуть по-різному виражати свою ідентичність. Наприклад, використовувати підряд називання у чоловічому і жіночому роді («Він - вона» , «я б хотіла-хотів») тощо. Сучасний доволі поширений варіант для передачі небінарності особи у писемній мові - нижнє підкреслення (символ ASCII) у слові перед закінченням, яке визначає рід («в_ін», «в_она», «я б хоті_ла» тощо). Також можливе використання середнього роду як альтернативи чоловічому і жіночому родам.
⠀
"Разом ми можемо зробити світ трішки комфортнішим просто коректно називаючи займенники людини. Так ми виражаємо свою повагу до цієї людини. Показуємо, що приймаємо її." — дають правозахисники/-ці.

Раніше ми писали про те, що за останні 50 років люди знищили 70% популяцій тварин. 

Джерело Інсайт