Любов без компромісів: ветеран Олександр Деменко та його шлях до видимості

Ветеран війни, колишній полонений і голова громадської організації «ЛГБТ-військові за рівні права» Олександр Деменко разом зі своїм партнером Артуром уперше відкрито поділилися своєю історією кохання, прийняття себе та боротьби за рівність. Вони стали героями випуску YouTube-проєкту «Хтось когось любить» авторки Ани Море. Їхня поява стала знаковою подією й для телебачення — пара взяла участь у спеціальному номері «Танців з зірками». Таким чином вони стали першою відкритою гей-парою в історії цього шоу.

Олександр Деменко пройшов Маріуполь, «Азовсталь», російський полон, Оленівку та етапування в окупованих містах. Він повернувся в Україну 31 січня 2024 року. Пережите змусило його переосмислити власне життя й ухвалити рішення більше не приховувати свою ідентичність. За словами ветерана, саме полон став точкою, після якої він усвідомив: життя має бути чесним передусім перед самим собою.

Камінг-аут мав і болісні наслідки. Деякі люди, з якими Олександр разом пройшов війну та полон, припинили з ним спілкування. Один із побратимів навіть попросив видалити всі спільні фотографії. Водночас підтримка матері та людей, від яких він цього не очікував, виявилася значно сильнішою за втрати.

Саме тому Олександр свідомо взяв на себе публічні ризики. Як ветеран, він має голос, до якого дослухаються, і використовує його для видимості ЛГБТК+ військових і ветеранів. Він переконаний: особисті історії можуть стати поштовхом до реальних змін, зокрема в законодавстві. Для нього це не абстрактна боротьба, а питання базових прав і гідності.

Артур, музикант і партнер Олександра, став його опорою після повернення з полону. Саме він зробив пропозицію влітку — просто посеред танцполу на Кирилівській у Києві. Заручини стали публічними й несподіваними: тисяча людей навколо скандувала «Гірко!», а фото з тієї ночі миттєво поширилися українськими медіа. Разом із хвилею підтримки пара зіткнулася і з хвилею хейту, що стало серйозним емоційним випробуванням.

У розмові герої відверто говорять про різний досвід дитинства. Олександр зростав у Запоріжжі серед «чоловічих» компаній і довго не усвідомлював свою гомосексуальність. Артур же з раннього віку знав про свою ідентичність, але ріс у маленькому місті на Львівщині, де пережив булінг і фізичне насильство. Цей досвід змусив його рано навчитися обережності й зрештою залишити рідне місто.

Сьогодні пара живе разом, виховує пса Айса та веде звичайне спільне життя — з побутом, спільними вечерями й планами на майбутнє. Водночас вони відкрито говорять про відсутність юридичного визнання своїх стосунків. Без цього вони позбавлені базових прав, доступних гетеросексуальним парам. Саме тому Олександр і Артур активно підтримують адвокацію цивільних партнерств в Україні.

Участь у «Танцях з зірками» стала ще одним кроком до видимості. Спеціальний номер за участі ветеранів сприйняли значно спокійніше, ніж очікували самі герої. Команда проєкту та учасники поставилися до пари з повагою і без упереджень. Для Олександра це стало підтвердженням: суспільство здатне змінюватися, коли бачить живі людські історії.

Для Артура камінг-аут став і творчим звільненням. Він зізнається, що раніше страх реакції суспільства стримував його в музиці. Тепер з’явилася можливість говорити й писати чесно, без самоцензури. Попереду — нові музичні проєкти, які він сприймає як продовження особистої свободи.

Історія Олександра та Артура — це не лише про кохання двох чоловіків. Це розповідь про повернення з війни, ціну видимості, біль неприйняття й право на звичайне життя. Вони нагадують, що ЛГБТК+ люди є всюди — у війську, серед ветеранів, у культурі. І що українському суспільству час будувати майбутнє на основі рівності, а не поділу на «нормальних» та «інакших».