Екологічні наслідки війни в Україні та перспективи зеленої реконструкції

Країна-агресорка нанесла нищівного удару для української Природи. Потрібно думати вже зараз, як нам це мінити й врятувати екологічну ситуацію для майбутніх поколінь. Розберемось у передумовах та ключових проблемах, про які пише OECD.

Нова незалежна Україна у 1991 році успадкувала від радянського cоюзу економічну структуру, в якій домінували енерго-, ресурсоємні та забруднені сектори, із застарілими технологіями в гірничодобувній та металургійній галузях, енергоефективним житлом і застарілими транспортними системами.

Значні частки електроенергетики, сталеливарної промисловості та систем централізованого теплопостачання в Україні значною мірою залежали від вугілля та природного газу, імпортованих переважно з росії. Як наслідок, енергоємність та викиди CO2 в Україні були найвищими серед її сусідів і значно перевищували показники держав-членів Європейського Союзу. Через велику частку населення, яке зазнає впливу забруднення повітря від важкої промисловості та швидко зростаючого транспорту через старіння автопарку смертність, пов’язана із забрудненням повітря в Україні, була високою порівняно з країнами ОЕСР. Відносно багаті водні ресурси України зазнали тиску через промислове, сільськогосподарське та побутове забруднення. Сільськогосподарські угіддя продовжували деградувати, а площа лісів зменшувалася.

Яка екологічна ситуація в Україні?

• Після Революції Гідності та підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у 2014 році Україна активізувала свої зусилля щодо вирішення екологічних проблем і розпочала зелену трансформацію свого економічного розвитку.
• Цей економічний та екологічний прогрес зазнав нападу з початку російського вторгнення, що руйнує надії на зелену та стійку економіку в Україні.
• Війна завдала широкомасштабної та серйозної шкоди навколишньому середовищу та спричинила як негайні, так і довгострокові наслідки для здоров’я людей, екосистем, економіки України та за її межами.
• Уряд розробляє План післявоєнного відновлення та розвитку, який відповідає принципам зеленої економіки та розвитку з низьким рівнем викидів.
• У короткостроковій перспективі Україна має зосередитися на усуненні та зменшенні безпосередніх ризиків, які війна становить для здоров’я людей та навколишнього середовища.
• У довгостроковій перспективі післявоєнну «зелену» реконструкцію слід розглядати не як бажану, але необов’язкову «додаткову пропозицію», а як економічну необхідність для фундаментальної трансформації України до зеленої та нульової економіки.

Після Революції Гідності та підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у 2014 році Україна активізувала свої зусилля щодо подолання цих екологічних викликів.

Країна зробила багато кроків, щоб відновити та зберегти свій природний капітал, інтегрувати екологічні проблеми в економічний розвиток та прискорити перехід до зеленої та низьковуглецевої економіки. Нещодавно прийнята «Стратегія державної екологічної політики України на період до 2030 року» та План дій до неї до 2025 року встановлюють більш амбітні цілі щодо зменшення забруднення та більш ефективного використання природних ресурсів, а оновлений Національно визначений внесок зобов’язує країну зменшувати Викиди парникових газів до 2030 року. Було запущено плани щодо припинення видобутку вугілля соціально відповідальним способом, що супроводжується зусиллями щодо підвищення енергоефективності будівель. Україна також досягла значного прогресу в частковій лібералізації тарифів на газ і скороченні екологічно шкідливих субсидій на викопне паливо. Також було створено комплексні системи для вимірювання прогресу в реалізації екологічної політики та екологізації економіки України. Зусилля України щодо переходу до більш зеленої економіки підтримали міжнародні партнери, зокрема ОЕСР.

Було вжито важливих кроків для реформування екологічного врядування в Україні, а реформа екологічного законодавства чітко дотримувалася екологічного законодавства ЄС відповідно до положень Угоди про асоціацію.

Було докладено зусиль для залучення галузевих міністерств та бізнесу до зеленого переходу. Важливим механізмом міжгалузевої координації зеленого порядку денного став міжміністерський орган із впровадження Європейської зеленої угоди в Україні, який очолює віце-прем’єр-міністр.

Ці реформаторські зусилля почали приносити відчутні результати.

Протягом 2010-19/20 рр. споживання електроенергії, викидів CO2 та води в економіці зросло на 51, 42 та 28% відповідно, а підключення до каналізаційних мереж подвоїлося до 64% населення. Частка відновлюваних джерел енергії в загальному обсязі первинного енергопостачання за цей період зросла більш ніж удвічі, як і частка відновлюваних джерел енергії в кінцевому споживанні енергії, яка становила 7,4% від загального обсягу в 2019 році. Частка природоохоронних територій зростала, досягнувши майже 7% загальної території країни у 2020 році (рис. 1).

Цей економічний та екологічний прогрес піддається нападу з початку широкомасштабної агресії з боку росії, що зруйнувало надії на незалежну, зелену та стійку Україну.

Було втрачено десятки тисяч життів, а пов’язана з цим гуманітарна криза призвела до великої кількості людей в облозі та переміщених осіб як в Україні, так і за кордоном. Економічні наслідки також були значними. За останніми оцінками, збитки, завдані інфраструктурі, житлу та нежитловим будівлям, перевищують 100 мільярдів доларів США, при цьому значно знищено будинки, дороги та залізниці, а також сільськогосподарські угіддя та інші продуктивні потужності країни.

Який вплив?

Війна не оминула навколишнє середовище, базу природних ресурсів та інфраструктуру. Обстріли лісів, наземних і морських екосистем, промислових об’єктів, транспортної інфраструктури та будинків, а також інфраструктури водопостачання, каналізації та поводження з відходами спричинили широкомасштабну та серйозну шкоду з негайними та довгостроковими наслідками для здоров’я людини та екосистем. (Блок 1).

Блок 1. Приклади впливу війни на навколишнє середовище

Через постійний шквал ударів по нафтопереробних заводах, хімічних заводах, енергетичних об’єктах, промислових складах або трубопроводах повітря, вода та ґрунт країни були забруднені токсичними речовинами, пожежами та обвалами будівель, що може спричинити довгострокові загрози здоров’ю, такі як ризик раку та респіраторних захворювань.10 Багато з цих проблем можна вважати транскордонними, тому вплив буде відчуватися не лише в Україні, але й у сукупності створюватиме серйозні ризики для здоров’я населення. Щодня українська влада реєструє випадки впливу токсичних газів, що виділяються під час вибухів, також за її межами.

Через пошкодження інфраструктури водопостачання приблизно 1,4 мільйона людей в Україні зараз не мають доступу до безпечної води, а ще 4,6 мільйона людей мають обмежений доступ. Наприклад, система водопостачання від річки Дніпро до міста Миколаєва була серйозно пошкоджена внаслідок обстрілів, через що доступ до питної води був перекритий на три тижні, доки базові потреби не були забезпечені водою, що транспортується з сусідніх областей. З 1 червня в Україні розпочато посилений епідеміологічний нагляд за хворими на холеру.

Військові дії також призвели до різкого збільшення кількості відходів. Це включає пошкоджені або покинуті військові транспортні засоби та обладнання, уламки снарядів, цивільні транспортні засоби, будівельне сміття або незібрані побутові чи медичні відходи. Деякі з цих відходів є токсичними, включаючи уламки снарядів, медичні відходи або будівельне сміття, що містить азбест, ПХБ і важкі метали, і потребує спеціального поводження, транспортування та утилізації.

Страждають також природа та екосистеми. За оцінками української влади, внаслідок військових дій агресорки-росії постраждали 900 заповідних природних територій України, а приблизно 1,2 мільйона гектарів, або близько 30% усіх заповідних територій України, постраждали від наслідків війни. Ліси знищено через пожежі внаслідок обстрілів і нецільового використання російськими військами, багато з них усіяні знищеними або покинутими військовими транспортними засобами.

Серйозні негативні наслідки неминуче виникають внаслідок використання зброї, яка може спричинити гострий і довгостроковий вплив на здоров’я навколишнього середовища. Прямі ризики для здоров’я населення спричинені впливом небезпечних речовин, що містяться в залишках боєприпасів, через які токсичні речовини витікають у ґрунт і впливають на якість поверхневих і ґрунтових вод. Ризики походять від пов’язаних із боєприпасами важких металів, енергетичних сполук, таких як тринітротолуол (тротил), гексоген (RDX) і палива від ракет і ракет. Велика кількість покинутих або пошкоджених військових транспортних засобів містить токсичні матеріали, які становлять ризик для цивільного населення і навколишнє середовище, і вимагатиме обережного поводження під час збирання та утилізації.

Хоча шкода навколишньому середовищу очевидна, її масштаб важко виміряти.

Забруднення, викликане військовою діяльністю, не повідомляється, оскільки системи моніторингу були порушені або знищені, і такі збитки продовжують накопичуватися. З перших днів війни уряд запустив кілька інструментів для документування екологічної шкоди. Це і табло з даними про вплив війни на довкілля «ЕкоЗагроза», і робота Держекоінспекції, яка зафіксувала понад 250 випадків злочинів проти довкілля та понад 1200 випадків нанесення шкоди довкіллю від агресія. Спеціальні підрозділи збирали речові докази, зокрема фото-, відео- та супутникові знімки, а також, за можливості, зразки повітря та ґрунту для лабораторних досліджень. Розпочато роботу з розробки методик розрахунку грошової оцінки збитків, завданих довкіллю.

Яка перспектива?

Післявоєнна відбудова буде монументальним завданням і вимагатиме комплексних, добре скоординованих і добре фінансованих зусиль.

В Україні вже створено Національну раду з відновлення після війни, яка готує План післявоєнного відновлення та розвитку України. Розробка Плану базується на чудовій співпраці та інституційній спроможності, продемонстровані українською владою на всіх рівнях, муніципалітетами, підприємствами, а також громадянським суспільством.

План післявоєнного відновлення та розвитку розробляється відповідно до принципів зеленої економіки та розвитку з низьким рівнем викидів.

Робоча група «Екологічна безпека», яка була створена для розробки пропозицій до Плану, визначила п'ять пріоритетних напрямків:

• i) реформування державного екологічного управління;
• ii) політика пом'якшення клімату та адаптації;
• iii) екологічна безпека та ефективне управління відходами;
• iv) стале використання природних ресурсів;
• v) збереження природних екосистем, збереження біологічного різноманіття та відновлення та розвиток природоохоронних територій.

План містить короткострокові та довгострокові пріоритети, які відображають внески широкого процесу консультацій із зацікавленими сторонами.

Зусилля післявоєнного розвитку справді мають спиратися на відповідальність українських зацікавлених сторін, залучаючи всі відповідні національні та субнаціональні органи влади, експертів та представників бізнес-сектору та громадян. Тісна співпраця та координація з країнами, що надають підтримку, міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими установами також необхідні для мобілізації необхідного досвіду та фінансових ресурсів для реконструкції, яка відповідає екологічним пріоритетам, визначеним вище.

У короткостроковій перспективі Україна має зосередитися на усуненні та зменшенні безпосередніх ризиків для здоров’я людей та довкілля від наслідків війни.

Підготовка та проведення комплексних заходів з очищення навколишнього середовища, особливо пов’язаних із збором, безпечним видаленням і поводженням із величезною кількістю військових та інших відходів, допоможе зменшити безпосередні ризики для здоров’я. У той же час виникне нагальна потреба у відновленні та перебудові більш ефективної екологічної інфраструктури для забезпечення постачання безпечної питної води, відповідних санітарних умов і належного збору, зберігання та обробки відходів. Існуючі та потенційні впливи на здоров’я людини повинні керуватися пріоритетністю дій.

У довгостроковій перспективі процес післявоєнного економічного розвитку має бути використаний для фундаментальної трансформації України до зеленої та чистої економіки.

Реконструкція не повинна відтворювати довоєнну економіку, яка базувалася на викопному паливі, була енергоефективною та забруднювала. Пріоритет повинен бути наданий коригування економічної структури шляхом побудови більш енергоефективних і менш забруднюючих виробництв і транспортних систем. Реконструкція житлового фонду, шкіл і лікарень також має підвищити їхню енергоефективність і використовувати матеріали з низьким вмістом вуглецю (Рисунок 2). Буде важливо чітко сформулювати та чітко висловити ці цілі відмови від використання викопного палива та включення довгостроковий зелений перехід і сталість як ключові підходи до всіх аспектів післявоєнного економічного розвитку. Це бачення має охоплювати не лише найбільш постраждалі від війни території, а всю територію України.

Рисунок 2. Приклади «зелених» варіантів реконструкції пошкоджених/зруйнованих активів:

Політика та правила захисту навколишнього середовища також мають вирішальне значення для сприяння зеленій трансформації економіки.

Їх слід зробити більш гнучкими, орієнтованими на ризики, орієнтованими на результати, керованими даними та узгодженими, з простішими процедурами, щоб забезпечити ефективне досягнення екологічних цілей та мінімізацію адміністративного тягаря та бар’єрів.17 Асоціація Україна-Європейський Союз Угода 2014 року містила вичерпний перелік заходів, які необхідно здійснити в цьому відношенні. Останнє рішення Європейської Ради про надання Україні статусу країни-кандидата надає важливу можливість прискорити прогрес у приведенні правової бази України у відповідність із acquis communautaire ЄС та покращити нормативне забезпечення.

Важливим кроком для заохочення енергетичної та матеріальної ефективності та зменшення забруднення стане реформування будівельних і експлуатаційних правил і стандартів, особливо для великих забруднювачів, відповідно до належної практики в Європейському Союзі та країнах ОЕСР.

Більш широке та комплексне використання спрощених процедур екологічної оцінки, таких як стратегічна екологічна оцінка політики, планів і програм і оцінка впливу на навколишнє середовище окремих проектів, можуть допомогти розглянути та розробити альтернативи з меншим тиском на навколишнє середовище. Для забезпечення ефективності також необхідні ефективний нагляд і нормативне забезпечення19

Реформовані технічні регламенти повинні підтримуватися ринковими механізмами відповідно до принципу ОЕСР «Забруднювач платить».

Пріоритет має бути наданий запровадженню та реформуванню існуючих екологічних податків і зборів, скасування шкідливих для навколишнього середовища субсидій на викопне паливо, запровадження схем торгівлі викидами та інших ринкових інструментів, які надають економічні стимули дотримуватись, а де можливо, виходити за рамки екологічних вимог. Аналіз та рекомендації ОЕСР щодо використання ринкових інструментів повинні бути корисними в цьому відношенні.

Стійке фінансування для узгоджених і стратегічних планів екологічних інвестицій матиме вирішальне значення.

У цьому контексті слід належним чином відстежувати та аналізувати фінансові потоки, спрямовані на інвестиції у реконструкцію, щоб переконатися, що вони також сприяють досягненню екологічних і зелених цілей. Використання таксономії ЄС для сталої діяльності та аналіз ОЕСР мобілізації зеленого фінансування та інвестицій може бути корисним орієнтиром. Розробка низки придатних для фінансування зелених інвестиційних проектів може допомогти мобілізувати національне та міжнародне приватне фінансування та міжнародне державне фінансування. Перегляд сприятливого нормативно-правового середовища, належне використання економічних інструментів і розбудова спроможності для підготовки інвестиційних проектів – усе це може сприяти цій меті.

Необхідно продовжувати модернізацію природоохоронних установ на національному та субнаціональному рівнях, щоб забезпечити високу адміністративну спроможність планувати та впроваджувати зусилля з екологічно стійкої реконструкції.

Створення спеціальних або постійних міжміністерських і міжгалузевих комітетів, робочих груп або цільових груп за участю екологічних органів повинно допомогти забезпечити відображення екологічних принципів і принципів зеленого зростання в узгоджених галузевих стратегіях, політиках і планах дій . Залучення громадянського суспільства також є важливим для успіху післявоєнних перетворень.

Реконструкція та зелена трансформація України зіткнуться з проблемами.

Наприклад, може існувати тиск щодо швидкої реконструкції за допомогою існуючих технологій, особливо там, де початкові інвестиційні витрати на більш екологічні альтернативи вважаються вищими. Україна також може зіткнутися з труднощами із залученням достатніх коштів для екологічно стійкої реконструкції, а також проблемами, пов’язаними з прозорістю та ефективністю їх використання. Нарешті, брак кваліфікованого персоналу вплине на інституційну спроможність, оскільки багато українських експертів були переміщені, багато з них назавжди.

«Зелену» реконструкцію слід розглядати не як бажану, але необов’язкову «екстра», а як економічну необхідність для майбутнього розвитку України.

Зелений перехід забезпечить більшу економічну ефективність і конкурентоспроможність України на європейському та світовому ринках. Реконструкція пропонує Україні можливість перескочити до більш екологічних технологій, зменшити залежність від викопного палива та прагнути до економіки з нульовим чистим виходом.

Які ключові міркування для політиків?

• У короткостроковій перспективі Україна має зосередитися на усуненні та зменшенні безпосередніх ризиків для здоров’я людини та навколишнього середовища. Підготовка та проведення комплексних заходів з очищення навколишнього середовища, особливо пов’язаних зі збором, безпечним видаленням та поводженням із величезною кількістю військових та інших відходів, допоможе зменшити безпосередні ризики для здоров’я.
• Також виникне нагальна потреба у ремонті та відновленні більш ефективної екологічної інфраструктури, яка забезпечує постачання безпечної питної води, адекватну санітарію та відповідний збір, зберігання та обробку відходів. Існуючі та потенційні впливи на здоров’я людини повинні керуватися пріоритетністю дій.
• У довгостроковій перспективі процес післявоєнного економічного розвитку має бути використаний для фундаментальної трансформації України до зеленої та чистої економіки. Зелений перехід забезпечить більшу економічну ефективність, сильнішу конкурентоспроможність України на європейському та світовому ринках та добробут її людей.
• Екологічні норми, стандарти та технічні правила, а також ретельна трансформація регуляторних процесів є ключовими для забезпечення ефективного досягнення екологічних цілей, одночасно зменшуючи адміністративне навантаження та бар’єри для інвестицій та інновацій. Це також має передбачати ширше використання принципу ОЕСР «Забруднювач платить».
• Оскільки очікується, що для реконструкції будуть доступні значні кошти, наголос слід зробити на забезпеченні того, щоб фінансові потоки також сприяли досягненню екологічних і зелених цілей.
• Україна також повинна продовжувати модернізацію екологічних установ на національному та субнаціональному рівнях, щоб забезпечити високу адміністративну спроможність планувати та впроваджувати зусилля з екологічно стійкої реконструкції, а також здійснювати регулювання у прозорий, професійний спосіб, що ґрунтується на ризиках і орієнтований на результати.