Чому могилу Степана Бандери не можуть просто перенести з Німеччини до України

У Мюнхені пояснили, що перепоховання Степана Бандери можливе лише за згодою родини та вагомих підстав через суворі закони Німеччини.
В Україні знову порушили питання перепоховання видатних діячів із-за кордону в межах ідеї створення Національного пантеону. Серед них — Степан Бандера, однак реалізація такого кроку стикається з юридичними обмеженнями інших держав. Про це повідомляє «Радіо Свобода».
Як пояснили в міській службі кладовищ Мюнхена, де похований Бандера, перепоховання в Німеччині можливе лише у виняткових випадках. Головна умова — згода родини та власника права на могилу. Саме вони мають подати відповідну заяву.
Крім того, в німецькому законодавстві діє принцип «спокою померлого», який навіть має конституційний захист. Це означає, що будь-яке перенесення останків допускається лише за наявності вагомої причини. Судова практика трактує такі підстави доволі вузько — наприклад, якщо родичі фізично не можуть доглядати за могилою. Водночас відстань чи переїзд не вважаються достатнім аргументом.
Окремо враховується і ймовірна воля самого померлого. Необхідно довести, що перепоховання відповідало б його бажанню. У разі, якщо ініціатива надходить від України, це не скасовує ключову вимогу — обов’язкову згоду родини.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів. Під час навчання у Львівська політехніка він приєднався до Організація українських націоналістів та згодом став одним із її лідерів.
У 1941 році він був серед ініціаторів проголошення Акта відновлення української держави у Львові. Після цього його заарештували нацисти та ув’язнили в концтаборі Заксенгаузен, де він провів понад три роки.
15 жовтня 1959 року Бандеру вбили в Мюнхені агентом КДБ Богдан Сташинський. Сьогодні його могила залишається в Німеччині, а питання можливого перепоховання залежить насамперед від родини та суворих правових норм цієї країни.
Читайте також: Обстріли дронами в Нікополі тривали весь день: пошкоджені будинки, магазини та елеватор.









