«Бути собою в армії — це ризик»: Ірина Бобик про дискримінацію ЛГБТ-військових

Письменниця та ветеранка Ірина Бобик опублікувала колонку, у якій порушила тему гомофобії та дискримінації ЛГБТ-військових в українській армії. Поштовхом для публікації стала історія художника та режисера Владислав Плісецький, який під час проходження БЗВП здійснив спробу самогубства. Про це пише телеграм-канал ЛГБТ-військові.

Авторка зазначає, що ця новина її не здивувала, адже вона добре розуміє, як можуть почуватися ЛГБТ-люди у середовищі, де будь-яка «інакшість» нерідко стає приводом для осуду, насмішок чи психологічного тиску.

«Його могли не прийняти просто за те, що він був собою»

У колонці Ірина Бобик описує Владислава як людину, яка не відповідала стереотипному образу «маскулінного військового». За її словами, творча зовнішність, поведінка та відкритість щодо сексуальної орієнтації могли стати причиною агресії з боку оточення.

Ветеранка наголошує, що у середовищі, де поєднуються стрес, упередження та токсична культура, ЛГБТ-військові можуть ставати мішенню для цькування або психологічного тиску.

Водночас вона підкреслює: це не означає, що вся українська армія є гомофобною. За словами Бобик, у Силах оборони служить багато людей та інструкторів без упереджень, однак проблема дискримінації все ще залишається системною.

Власний досвід служби

Окрему частину колонки Ірина Бобик присвятила власному досвіду під час служби в зоні ООС. Вона розповіла, що відкрито говорила про свою бісексуальність та вважала, що у підрозділі до цього ставляться спокійно.

Згодом ветеранка дала коментар медіа про ЛГБТ-військових, у якому зазначила, що не стикалася з відкритою дискримінацією у своєму підрозділі.

Однак після виходу матеріалу, за її словами, ситуація змінилася. Вона відчула дистанцію з боку командування та колег. Після ротації інших жінок повернули на позиції, а її залишили у тилу без пояснень.

«Я зрозуміла, що відкритість може коштувати тобі місця в колективі», — написала ветеранка.

«Проблему більше неможливо ігнорувати»

Після цього досвіду Ірина Бобик стала значно обережнішою у публічному просторі — уникала особистих тем, фільтрувала дописи та обмежувала доступ деяких співслужбовців до своїх соцмереж.

Водночас сьогодні ветеранка відкрито підтримує військових та активістів, які говорять про дискримінацію ЛГБТ-людей у війську та намагаються змінити ситуацію.

На її думку, проблема більше не може залишатися невидимою, адже ЛГБТ-військові так само служать, воюють і ризикують життям нарівні з усіма іншими, але часто змушені приховувати себе через страх осуду чи ізоляції.

Історія, оприлюднена Іриною Бобик, знову привернула увагу до теми ставлення до ЛГБТ-людей у Силах оборони та необхідності протидії дискримінації у військовому середовищі.