Блокада і голод: як виживають люди в окупованих Олешках на Херсонщині

Тимчасово окуповані Олешки на лівобережжі Херсонщини опинилися на межі гуманітарної катастрофи. Місто перебуває під контролем рф від перших місяців повномасштабного вторгнення. Із майже 40 тисяч мешканців, які жили тут до війни, нині залишилося не більше шести тисяч. За інформацією видання ТСН.

Від середини січня 2026 року ситуація різко погіршилася. За словами очільниці Олешківської міської військової адміністрації Тетяни Гасаненко, за понад півтора місяця продукти до міста вдалося доправити лише один раз. Усі інші спроби завершувалися трагедіями — люди гинули, намагаючись привезти бодай хліб.

«Дорога смерті» під дронами

Місцеві жителі розповідають у соцмережах, що системного підвозу продуктів немає. Фактично єдиний шанс отримати їжу — чекати, що хтось наважиться прорватися через блокпости.

Щоранку люди збираються біля лікарні на території стадіону «Старт» у надії, що до міста заїде автомобіль із продуктами. За останні півтора місяця, за словами очевидців, лише двічі легкові авто змогли дістатися Олешок, привізши молоко й овочі. Обидва рази товар розкупили за лічені хвилини.

Дорога до міста перетворилася на смертельний маршрут: автівки зупиняють безпілотники, водії виходять із піднятими руками, щоб довести, що вони цивільні. Машини пробивають колеса через уламки й колючий дріт.

Особливо складною є ситуація на блокпосту в Голій Пристані. За словами місцевих, людей, які намагаються повернутися до Олешок із продуктами, не пропускають назад.

Люди готуються йти пішки

Через критичну нестачу їжі частина жителів планує вирушати групами пішки до Раденська — це близько 23 кілометрів. Люди сподіваються, що зможуть дістатися й повернутися живими, попри ризик атак дронів і мінну небезпеку.

У місті фактично працює лише одна «швидка», яка раз на дві доби їздить до Скадовська. Продукти вона завозить лише для лікарні — для пацієнтів і персоналу.

Без води, світла і ліків

В Олешках бракує не лише їжі. Мешканці повідомляють про відсутність стабільного електропостачання, газу, тепла та якісної питної води. Пошук дров для обігріву небезпечний через мінну загрозу.

Медична система працює в обмеженому режимі: інфраструктура пошкоджена, персоналу й медикаментів не вистачає. У місті діє лише одна аптека з мінімальним асортиментом, нових поставок немає.

Через постійні обстріли складно навіть ховати померлих — процедури затягуються на тижні й місяці.

Гуманітарна криза

За словами Тетяни Гасаненко, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, окупаційна влада зобов’язана забезпечувати базові потреби цивільного населення. Однак цього не відбувається.

Сьогодні Олешки дедалі більше нагадують ізольовану територію, де люди залишилися сам на сам із голодом, обстрілами та страхом. Місто живе в режимі щоденного виживання — між небезпекою і надією на повернення до мирного життя.