23-річна поїхала в Маріуполь, щоб врятувати батьків від «апокаліпсису»

23-річна Анастасія Павлова найняла водія та автомобіль і поїхала в обложений російськими військами Маріуполь, щоб вивезти звідти батьків. Повернувшись, вона розповіла BBC про те, що побачила там, описуючи це як «кінець світу» і «апокаліпсис».

У Маріуполі на південному сході України не вистачає їжі та медикаментів, немає водопроводу, не працюють засоби зв’язку. У обложеному місті загинули тисячі мирних жителів. 23-річний чоловік найняв водія та фургон із групи волонтерів, які також намагалися евакуювати людей з Маріуполя. Вирушили в дорогу із Запоріжжя. ВВС наголошує, що така поїздка дуже небезпечна і вкрай рідко здійснюється людьми, які не входять до офіційних гуманітарних груп.

 

«На одному з блокпостів, перевіряючи документи, військові наставили на наші голови дуло кулемета. Схоже, вони збираються забрати машину або розстріляти, згвалтувати. Ви очікуєте, що щось подібне відбуватиметься постійно. Це жахливо. Ви розумієте, що жодне з ваших прав тут не поважається "

 

У цей час її батьки, Оксана та Дмитро, спали на підлозі свого котеджу в передмісті Маріуполя і намагалися пережити бомбардування. Сусіди допомагали один одному, піднімали один одному настрій, згадує Оксана. Коли Анастасія приїхала в Маріуполь, вона не знала, чи живі її батьки. Також розповідається про неглибокі могили, які вони проходили по дорозі. «Спочатку дивишся на ці могили, ти наляканий і розгублений. Але коли ти бачиш їх 10 або 20, то просто проїжджаєш повз», – оцінює він.

Анастасія та її водій приїхали до Маріуполя незадовго до комендантської години й мали сховатися на ніч у школі, переобладнаній під табір для біженців, звідки людей мали депортувати до Росії. Українська влада називає такі місця фільтраційними таборами, а західні країни засуджують ці дії як примусову депортацію.

«Є люди, які втратили все. Вони знають, що за ними ніхто не прийде. Цей табір для них єдиний шанс вижити, - згадує Анастасія. «Те, що я там побачив, викликало нудоту». На підлозі і в коридорах, в класах і в спортзалі люди майже один на одного. Всі разом, бабусі, дідусі, жінки, діти. Там важко дихати, а у людей вже місяць немає проточної води».

 

https://twitter.com/BBCWorld/status/1517314972296036352

 

Жінка вважає, що тієї ночі бачила «апокаліпсис» у Маріуполі. «Я відчув, що всередині мене все руйнується. Здавалося, що все, у що ми вірили, все хороше, мій погляд на людей, переконання, що ми живемо в цивілізованому суспільстві (…) – це все було помилкою», – каже він. Наступного дня Анастасія прибула до батьків і, крім них, евакуювала з міста ще кількох сусідів. «Ми взяли вісім людей у ​​нашому автобусі», – додає він.

Наразі Оксана та Дмитро перебувають у безпечнішому місці на Західній Україні, а Анастасія досі живе в Дніпрі, куди разом із нареченим Абакелією втекла з бомбардованого Харкова. Вона відчуває провину за те, що, хоча врятувала батьків, багато інших людей залишилися в Маріуполі. «Я щодня дізнаюся, що хтось із моїх однокласників чи родичів загинув чи отримав поранення», – зазначає він. (PAP)