14 травня — День памʼяті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни
Цього дня вшановують українців, які, ризикуючи життям, рятували євреїв під час Голокосту. Їхній подвиг — совість нації і приклад людяності.
Це день, коли ми вшановуємо людей, які не мали зброї — але мали совість. І зробили неможливе, рятуючи євреїв від нацистського геноциду.
Пам’ятну дату встановлено у 2021 році. Вона обрана не випадково: саме 14 травня 1948 року була проголошена незалежність Держави Ізраїль. Цей символічний зв’язок — не лише про хронологію. Це визнання внеску українців у збереження єврейського народу під час найжорстокішого геноциду ХХ століття.
Ізраїль визнав понад 2 600 українців Праведниками народів світу. Україна — одна з чотирьох країн із найбільшою кількістю Праведників, поряд із Польщею, Нідерландами та Францією.
На Дніпровщині 70 мешканців області врятували щонайменше 118 євреїв у 14 населених пунктах. Їхні імена — на вулицях, пам’ятних дошках, у шкільних музеях. Це імена, що стали частиною нашої совісті й історичної памʼяті.
Серед них — Матрьона Бабкіна з Дніпра. Під час нацистської окупації вона переховувала маленьку Розу Левіну. Щодня — ризик. Їжа, одяг, захист від облав — усе це коштувало дорого. Але дитина вижила. Після війни Роза емігрувала до Ізраїлю, а Матрьону Бабкіну було визнано Праведницею народів світу. Про це пише голова Дніпровської обласної ради Микола Лукашук.
У часи, коли допомога євреям каралася смертю для всієї родини, були ті, хто обрав не мовчання, а дію. Селяни, вчителі, лікарі, священники — не герої за фахом, але герої за суттю. Вони не тримали в руках зброї. Але мали те, що сильніше — людяність і совість.
Сьогодні, коли Україна знову бореться зі злом, ми черпаємо силу в прикладах тих, хто залишався людиною в найтемніші часи. Їхній подвиг — моральна основа нашої нації. Те, що робить нас сильними навіть тоді, коли все проти.
