Трек 26 (Іntercity-reality transit song). Вірш К. Вернер

Трек 26 (Іntercity-reality transit song)

 

Снив сьогодні таке. 

Їхав у якомусь запльованому інтерсіті, 

З невідомою кінцевою станцією. 

За вікном волала віхола. 

Хтось обговорював як розгортати рекламну кампанію, 

Хтось – як розгорнути старлінк під РЕБом. 

 

Пахло горілою плоттю, 

Огірками, 

Мазутом, 

Порохом 

І домашньою курочкою. 

 

Я тоді ще подумав: Якого біса? 

Яка віхола у липні? 

Треба прокидатися, 

Далі почнеться щось нездорове, та вельми очікуване. 

 

Поруч зі мною сиділа жінка 

Яку я одразу не зміг впізнати 

Чи то через перерізане горло, 

Чи то через те, що не хотів її впізнавати 

У такому вигляді. 

 

Тоді вона сказала: 

– Тут забагато теплих у цьому потязі, 

Забагато живих, 

Забагато цілих.

Треба вас висаджувати. 

 

 

За дві станції 

Поговорю з провідниками, 

Нехай усіх вас повикидають. 

 

Не можу вас бачити, І мої побратими не можуть. 

От-от – візьму автомат, 

Перестріляю нахуй, 

Клянуся, усіх нахуй перестріляю. 

 

Жерете домашню курочку, 

Запиваєте її «чернігівським нефільтрованим», 

Так ніби ви не всередині блядьского інтерсіті, 

Так ніби він їде крізь інший вимір. 

 

Звалюй із цього потягу. 

Кажу тобі, звалюй. 

Я ще добра. 

Я опанувала свій постпересадочний синдром. 

Інші тобі не пробачать. 

Нікому з вас не пробачать. 

 

Мені водночас чулося щось інше 

У бульканні крові, Що юшила у неї з горла: 

 

– Ми ж за вас, дебілів, сіли у цей потяг, 

На який не продають зворотніх квитків. 

Коли цей потяг дістанеться до кінцевої, 

Там не буде місця для тих, 

Хто розгортав рекламні кампанії, 

Запивав вечерю пивом, 

Удаючи, 

Що обабіч нього не сидять мерці та каліки. 

 

А я мовчав. Не знав, що їй відповідати. 

Кивав тільки. Бо вона мала рацію. 

 

Майнула думка: а й справді, встрелять. 

Краще вже вийду сам, 

Десь у румунських виноградниках, 

У центрі молдовського трафіку марихуани, 

На околиці польських шклярень з грибами, 

 

У натовпі угорських страшних дешевих повій. 

Та не зараз. 

Для початку припиню удавати, 

Що все нормально. 

 

«Щось нездорове» – суб'єктивна оцінка, 

Того, хто хоче вірити, 

Буцімто все нормально, 

Буцімто вони не в цьому сраному інтерсіті.

Буцімто ми всі не в одному сраному інтерсіті.