Щезь-гора. Вірш К. Вернер

Щезь-гора. Вірш К. Вернер

0
Kateryna Verner

Натхнення

Світлина для ілюстрації. Автор світлини: К. Вернер

На читання тексту піде: 3 хвилин

Я прийшов у цей світ так давно,  Що й не знаю, по що прийшов:  Очманілий погляд,  Дурна голова і гаряча кров. 

Чарівник Країни-без-Назви приходить до Щезь-гори, 

На верхівці гори срібло льоду та зорь горить. 

Над горою у небі – повільна хода планет. 

Чарівник шепоче до схилу: послухай хоч ти мене. 

 

Я прийшов у цей світ так давно, 

Що й не знаю, по що прийшов: 

Очманілий погляд, 

Дурна голова і гаряча кров. 

Я читав вогонь слів, 

Обертав на вогонь слова. 

Я навчався дивам, 

А після – творив дива. 

Бурмотів замовляння в шинках і зливам кричав вірші, 

Ліз у битву та в душу, забувши: нема душі. 

Я тікав із драконячих нір і тікав з-за ґрат, 

У такі страшні нетрі, де чорт москаля не грав. 

 

Та все що я збагнув: за межею немає меж. 

Ти втечеш від облави й потвори – від себе ти не втечеш. 

І допоки ти вірш, що робиш дива, насправді все навпаки. 

А на світло твоє з пащі ночі 

Виходять 

Грітися мертв'яки. 

 

І про сенс усього краще знають круки проміж гілля: 

Врешті-решт 

Всіх нас зробить одним земля. 

Очерет проросте крізь кістки, 

Іржа прогризе мечі. 

Він говорить. 

 

Гора мовчить. 

 

Та мовчить, що вона проросла із землі так давно, 

Що не знає вже, 

А коли: 

Схили в лаві та попелі, 

Жаринки серед імли. 

Що вона робила з вугілля рубіни, 

З піску – каламутні кавалки скла, 

Та назад з них зробити вугілля й пісок більше не могла. 

Що на ній проростали лишайники та ліси, 

І лунали пташині крики й смішні людські голоси. 

Що вона не ходила нікуди: крізь неї ішли тисячі доріг. 

Що вона не тікала – куди ж бо втекти горі? 

 

Що вона збагнула: у всього своя межа. 

За межею є спомин, за спомином – світло й жаль, 

І що поки ти кажеш, мовляв, час минає, 

Насправді 

Все навпаки. 

А до схилів щезь-гор приходять 

Хіба дикі кози 

Й чарівники. 

 

Що гора зникне теж – залишаться камінці,

Щоби хтось їх міг затиснути у руці, 

Щоби хтось із тих камінців поскладав доми, 

У домах тих вогнем відділяв світло від пітьми, 

Щоб дивився на блиск рубінів, проходив повз бите скло, 

Щоб беріг свій поріг та у грудях беріг тепло, 

Щоби слухав, як крутяться крила у вітряка. 

 

Може навіть згадав про Щезь-гору й чарівника.

А прочитати інші вірші автора Ви можете ось тут і тут. Також автор пише про птахів, наприклад голубів.

Приєднуйтесь до Telegram

Дякуємо, що ви з нами. Слідкуйте за нами на Facebook, щоб отримувати від нас найцінніший контент.


Дата створення: 2026-01-22 19:08:26 · Читачі: 774

Обов'язково прочитайте