Не-Є. Вірш К. Вернер

Не-Є. Вірш К. Вернер

 

Між гілками хитається павутиння, 

Комашню у волосся вплітає вітер. 

Повертайся додому, смішна людино, 

Тут блукає Те-Що-Не-Є-На-Світі. 

 

Колобродить, себе загубивши в лісі, 

Шемріт кроків сховавши в тернові голки. 

Замість серця у нього – коріння й листя, 

А душі у Не-Є не було ніколи. 

 

Підійде до тебе по стежці тиші, 

Проведе пальцем-гілочкою по скроням.

Обернешся, спіткнешся – себе залишиш, 

А воно замість тебе піде додому. 

 

Замість тебе буде лічити зорі, 

Замість тебе носити по місту тіло, 

Замість тебе курити в пітьму назовні, 

І на ранок плутати долю з ділом. 

 

Замість тебе гортати сторінки й чати, 

Під блакиттю неба й земним склепінням, 

Поки ти будеш слухати і мовчати, 

І навчатись у мертвих дерев терпінню. 

 

Поки будеш горнутися до туману, 

По загатам блукати, як йшов містами. 

Поки все, що мав ти не стане марним, 

А відтак і зовсім його не стане. 

 

І тоді ти підеш легше порошинки, 

Свої кроки губити у тіні груші, 

Безтілесний чекати поміж стежинок, 

На того, замість кого додому рушиш.