Феномен РуПола: шлях від андерграундних клубів до головного телеведучого Америки

У березні традиційно стартує новий сезон «Дрег-гонок РуПола» — телешоу, в якому чоловіки змагаються за право називатися новою суперзіркою дрего: танцюють, жартують, шиють костюми та експериментують із макіяжем. Сам РуПол — телеведучий, актор, співак і найвідоміша дрэг-королева планети — два роки поспіль вигравав «Еммі» як найкращий ведучий реаліті-шоу, а 19 березня удостоївся зірки на голлівудській «Алеї слави».

Ми розповімо, як маргінальний артист гей-сцени став справжньою поп-зіркою та улюбленцем Америки. Та про його фундаментальний внесок у винесення субкультури драг-квін у мейнстрім. 

«Зоряна попка»

За легендою, перед народженням РуПола Андре Чарльза ворожка пообіцяла його матері, що на дитину чекає всесвітня слава. Він йшов до цього з дитинства: годинами гуляв Голлівудським бульваром, розглядаючи зірки на «Алеї слави» і копіював виступи Даяни Росс. Втім, у п'ятнадцять Рупол переїхав до Атланти і наступні шість років продавав машини. На сцену (нехай і невідомого місцевого клубу) він уперше вийшов лише у 21 рік.

На дворі були 80-ті, які називають золотою епохою дрэга: саме тоді з'явилися знамениті дрег-сім'ї, а клубна сцена приваблювала відомих артистів та художників — від Кіта Харінга до Енді Уорхола, яким Рупол захоплювався. Більшість дрег-королів того часу експлуатували естетику гламуру та розкоші, але РуПола цікавила не екстремальна жіночність, а ігри з ідентичністю та можливість висловитися. «Я дуже рано зрозумів, що дрег — ідеальний інструмент для того, щоб спричинити реакцію публіки. Дрег можна порівняти із силою, яку дає костюм Супермена», — казав Рупол в інтерв'ю OUT Magazine.

Так з'явилася (або з'явився — йому неважливо, як саме до нього звертаються; біологічно він чоловік) РуПол: двометрова модель, танцівниця та співачка без накладних грудей, у важких черевиках, рваній майці та з розмазаною помадою. Це було зухвало не лише за мірками консерваторів, а й для гей-спільноти; заслужені королеви ставилися до нього як до бунтаря і панку, з сумішшю жалості та зневаги. Але РуПола це не зупинило. Він не цурався будь-яких методів самореклами: розклеював саморобні плакати "РуПол - це все!" та випускав брошури з власними цитатами.

Знявся у трилогії низькобюджетних саморобних фільмів «Зоряна попка», де зображував секретного агента-супермодель. Зібрав кілька музичних гуртів, писав книжки та продавав листівки. А через десять років переїхав до Нью-Йорка.

Світова супермодель

Нью-йоркська гей-сцена на той час переживала наслідки епідемії СНІДу, яка забрала життя багатьох дрег-королів та художників. «Виглядало це так, ніби ми заявилися на похорон: Рупол у джинсових мікрошортах та яскравих майках, і я як Лібераче на рейві, — каже друг РуПола, діджей Ларрі Ті. — Час вимагав оптимізму, і для багатьох ми були віддушиною».

Через рік життя в Нью-Йорку Рупол зіштовхнувся з кризою: його визнали в клубному середовищі, але не більше. До того ж дрег у тому вигляді, в якому його використовував Рупол, не був прибутковим; людям хотілося більше гламуру та лиску.

Так з'явився його образ, натхненний танцівницями з музичної телепередачі про соул, фанк і диско Soul Train. «Мій дрег став сексуальним: короткі спідниці, голені ноги, — згадує Рупол. — Я навіть засовував шкарпетки в бюстгальтер, щоб здавалося, ніби маю груди. Ось тоді я і почав по-справжньому заробляти, люди зрозуміли: ого, ось це красуня! Рупол говорить, що коли він танцював гоу-гоу, йому давали гроші навіть гетеросексуальні чоловіки.

У 1989 році Рупол став дрэг-королевою Манхеттена, що було найпрестижнішим титулом міської клубної сцени - і вирішив прориватися в мейнстрім. Для цього йому довелося заново перевидумати себе, зробити ще більш прийнятним образ. Рупол дев'яностих (яким його впізнали й полюбили навіть ті, хто не здогадувався, що це переодягнений чоловік) — це «супермодель», що співає, самоназвана Miss Black America. Саме так - Supermodel of The World - називався його перший альбом, і перший справжній хіт. Сингл Supermodel (You Better Work) відкинули всі студії, окрім Tommy Boy Records — незалежного лейблу, що спеціалізувався на хіп-хопі та електроніці, і запустив, зокрема, кар'єру Queen Latifah.

Пісня, в якій РуПол іронічно ставив себе в один ряд із Ліндою Євангелістою, Наомі Кемпбелл та іншими супермоделями 90-х, стала одним із головних танцювальних хітів 1993 року, а Курт Кобейн назвав її одним зі своїх улюблених записів.

Після цього Рупол опинився у кожному телевізорі Америки. «Як ти любитимеш інших, якщо не можеш любити себе?» - Цю фразу він вимовив в ефірі розважального телешоу The Arsenio Hall Show в 1993 році, і повторює її ось уже 25 років, у кожному виступі, у фіналі кожної серії власного реаліті-шоу. Рослий переодягнений чоловік у розкішній перуці став улюбленцем широкої публіки та надихнув наступне покоління дрэг-королів. Майже всі учасники та переможці RuPaul's Drag Race згадують цей період як час, коли вони відчули себе почутими та зрозумілими. «Раніше в кіно і на телебаченні чоловікові була потрібна привід, щоб бути в дрозі. Але тільки не Руполу.

Він сказав: 

Я хочу бути в дрозі, тому що я приголомшливо виглядаю – ви не згодні?. І світ погодився, — каже дрэг-корольова Леді Банні, давня подруга РуПола.

Втім, дрег для РуПола завжди був чимось більшим, ніж просто шоу. Він любив говорити, що кожного разу, коли він змахує віями, то робить політичний жест. У 90-ті РуПол став не лише найпопулярнішим дрэг-артистом у світі, а й одним із найяскравіших захисників прав ЛГБТ. На мітингу за права гей-спільноти у Вашингтоні 1993 року, який зібрав сотні тисяч людей, РуПол вилетів на сцену і прокричав: «Наступного року ми захопимо Білий дім і пофарбуємо його в рожевий!». "І в цей момент я зрозумів: РуПол - наш лідер", - згадує виконавчий продюсер RuPaul's Drag Race Том Кемпбелл.

У 1994 Рупол записав дует з Елтоном Джоном «Don't Go Breaking My Heart» (кавер на хіт Елтона Джона і Кікі Ді 1976 року). Пісня звучала з усіх усюд, кліп крутили навіть у Росії на телеканалі «2×2». Через два роки РуПол почав вести власні шоу: на радіостанції WKTU і телеканалі VH1. На його ток-шоу The RuPaul Show побували гості від Даяни Росс та Шер до NʼSync та Backstreet Boys, проте ідея телепередачі з гомосексуальним ведучим у дрозі все ще бентежила не лише деяких глядачів, а й рекламодавців.

Каналу довелося закрити програму після ста випусків, а РуПол, опинившись без телевізійних та музичних контрактів, узяв паузу майже у вісім років.

Наступний рівень людської еволюції

РуПолу багато разів пропонували вести реаліті-шоу, але він незмінно відмовлявся, вважаючи сам жанр награним та злим. Однак його вмовили друзі та його особисті менеджери Ренді Барбато та Фентон Бейлі, засновники продакшн-студії World of Wonder. «Я не хотів займатися проектом, який міг би виставити дрег у негативному світлі або висміював би його, але дух часу змінився, і моя думка теж, — згадує Рупол. — Починалася епоха Обами і я всім нутром відчув, що настав час».

Так з'явилося RuPaul's Drag Race: реаліті-шоу, в якому дрэг-королеви змагаються в акторських навичках, почутті гумору, вмінні шити, танцювати та презентувати себе. Перший епізод шоу вийшов у 2009 році на телеканалі Logo, і за наступні дев'ять років бюджет та аудиторія шоу зросли у рази. Наприклад, переможниці належить не тільки звання нової дрэг-суперзірки, а й грошовий приз, який виріс у п'ять разів і зараз становить 100 тисяч доларів. В учасниць шоу зараз мільйони передплатників в інстаграмі, а шанувальниками передачі себе називають Леді Гага, Джіджі Хадід, Бьорк та десятки інших знаменитостей.

Цей прорив у мейнстрім має і зворотний бік. Телешоу критикують за те, що воно легітимізує лише один бік дрега — і королеви з іншими поглядами та стилем вважаються артистами другого ґатунку. Бруклінська королева Charlene говорить в інтерв'ю The New York Times, що успіх на RuPaul's Drag Race прирівнюється до успіху в дрег: «Королеви підлаштовуються під те, як треба виглядати і як поводитися, замість того, щоб зосередитися на своєму баченні».

Творці шоу вважають, що від нього все одно значно більше користі, ніж шкоди. «На ДрэгКон люди приходять сім'ями, — каже Мішель Візаж, яка обізнана з RuPaul's Drag Race і давньою подругою РуПола. — Немає нічого зворушливішого, ніж бачити матерів квір-, бі- або транс-дітей, які приходять разом з ними і підтримують їх. Люди вважають, що мейнстрім — це лайливе слово. <…> Але мейнстрім рятує життя».

На думку самого ведучого, його покликання — вчити людей прийняттю інакшості, і його шоу доносить ці ідеї як до ЛГБТ-аудиторії, так і до численних гетеросексуальних глядачів. «Ми живемо в егоцентричному світі, а наш президент [Дональд Трамп] – це уособлення его, – міркує він в інтерв'ю Vogue. — Дреґ — ідеальний спосіб протистояти цьому. Его каже „Я краще, ніж ти“, а дрег каже, що ти — це не те, у що тобі належить одягатися і не те, що написано у твоєму сертифікаті про народження».

Зараз 57-річний РуПол — фігура, за значущістю в американській культурі, порівнянна з Опрой Вінфрі або головою клану Кардаш'ян Кріс Дженнер. Рік тому у нього вийшов одинадцятий музичний альбом "American", натхненний президентськими виборами в США, журнал Time включив його до списку 100 найвпливовіших людей 2017 року, він з'являвся в серіалах "Начальниця" (Girlboss) і "Брод Сітім для його сервісу Hulu.

Сам Рупол жартує, що завжди прагнув стати супермоделлю, а не рольовою моделлю. В інтерв'ю Опре Вінфрі в лютому 2018 року він каже: «Я все і одночасно нічого. Я чорний, білий, чоловік, жінка. Для мене бачити всі грані себе – наступний рівень людської еволюції».

Окрім цього, Ру Пол зі своїм щорічним шоу Королівські гонки Ру Пола (RuPaul's Drag Race) дуже сильно вплинув на популярність драг-квін у маленький країні Пуерто-Рико, де це стало прямо культом та місцевою родзинкою.