Драконоборець. Вірш К. Вернер

І допоки недопалки падають

Наче зірки з балконів,

І допоки ніч над землею нестерпно синя,

Слухай:

Живі собі один хлопець, що мріяв

Заподіяти

Смерть

Дракону,

Бо про інше мріяти не вистачало сили.

Він стискав пустоту мов драконячий хвіст

У пальцях,

Він тікав за драконячим слідом із пар та з дому,

Він носив наплічник, як носять блискучий панцир,

І як спис носив потерті значки на ньому.

Він шукав дракона в пітьмі приміських вокзалів

Він шукав дракона у чорній воді й на пляжах,

Він шукав дракона в конспектах та у спортзалах,

У порожніх парадних та в спорожнілій пляшці.

Він шукав дракона у лісі та в товщі криги,

Він шукав дракона у наслідках та причинах.

А допоки шукав, із лопаток пробились крила,

І луска пробилась у хлопця по-під

Очима.

А інший вірш автора ви можете прочитати за посиланнням.