Новий квір-живопис: Дорон Лангберг

Натхнення без гендерних меж! Ізраїльсько-американський художник Дорон Лангберг — одна з яскравих постатей течії New Queer Intimism, дуже відвертого фігуративного живопису про життя квірів та гей-сексу.

Дорон Лангберг народився 1985 року в ізраїльському селищі Йокнеам-мошава, там же пройшли його перші 20 років. Потім Дорон поїхав до Америки, закінчив арт-школу в Пенсільванії та Єльський університет. Нині художник живе у Брукліні разом із чоловіком.

Сюжети фігуративних картин Лангберга — життя геїв, секс і любов, не в режимі порнографічної демонстративності, а як те, що можна розділити зі світом, запропонувати як ясну альтернативу відчуженню, депресії та гомофобному тиску.

Лангберг в інтерв'ю The Art Newspaper так окреслив суть своїх робіт:

«Навіть у сексуальних образах своїх робіт я не хотів бути шокуючим чи відвертим. Це просто частина нашого повсякденного життя. Є щось дуже інтимне, але й водночас повсякденне у відчутті, коли ти, наприклад, бачиш свого партнера оголеним. Головне, що мене цікавить, — як функціонує бажання, як воно взаємодіє зі нудною, нормальною повсякденністю»

 

Головними джерелами натхнення Дорона в юності були британський художник німецько-єврейського походження Люсьєн Фрейд, який створив своїми портретами оголених людей неофігуративний канон, а також ізраїльсько-французький живописець та графік Авігдор Арікха. Сьогодні арт-критики знаходять у Лангберга безліч впливів, оммажів і цитат: від імпресіоністів та співака побутової інтимності П'єра Боннара і навіть Вінсента Ван Гога до холодного уїдливого неореаліста Девіда Хокні та німецького фотографа Вольфганга Тільманса, чиєї роботи богемі.

Але цитатність у картинах Лангберга дуже відрізняється від постмодерністського методу деконструкції та викриття класичного та модерністського мистецтва. Він скоріше метамодерніст: запозичені у художніх суперзірок минулого колір, композиція та образи потрібні йому для чіткого та ясного висловлювання, а також для того, щоб «оквірити» спадщину класичної культури, з якої, наприклад, відкрите, без натяків, зображення гомосексуальної чуттєвості та любовних відносин між чоловіками досі було виключено за визначенням.

У 2020 році за підтримки Фонду паблік-арту Лангберг написав картину «Джо і Едгар», портрет художників-геїв Едгара Мози та Джо Макші, які перебувають у законному шлюбі. Ця робота потім прикрасила білборди та автобусні зупинки по всьому Нью-Йорку.

Окрім ніжних портретів чоловіка та друзів та різких великопланових сцен різноманітного сексу, серед робіт Лангберга є і пейзажі, і картини із сімейно-побутовими сюжетами, спогади про ізраїльське життя з батьками, братами та сестрами, замальовки з періодичних подорожей на батьківщину.

«Я постійно розмірковую про те, як квір-суб'єктивність може змінювати розповідь про різні безпосередньо не пов'язані з сексом та ідентичність речі, як саме квір-суб'єкт може дивитися на сім'ю, простір будинку, ідею смерті, концепт кохання».

Дорон Лангберг входить до умовного кола молодих сучасних ЛГБТК-художників, яких критики охрестили новими квір-інтимістами (New Queer Intimism), поряд із Салманом Туром, Луїсом Фратіно, Деваном Шимоямою, ТМ Деві та іншими. Від попередніх двох поколінь квір-художників їх усіх відрізняє медіум (нові знову звертаються до фігуративного живопису та графіки, тоді як квір-арт 1970-2000-х використовував відео, фотографію, перформанси, акції, інсталяції та абстрактні картини) та інтонація. Геї-художники останніх 45 років створювали люте, різко політизоване мистецтво, що буквально кричить про проблеми гомофобії, патріархального насильства та катастрофу ВІЛ-епідемії. Нові інтимні повертаються до повсякденності, миттєвості, але це не робить їх аполітичними або байдужими, тому що влада та опір їй розлиті в повітрі і залишають печатку на всьому: на сплячому коханці або похмурому пейзажі, про це в тому числі й роботи Дорона Лангберга. А про інших художників, які належать до New Queer Intimism, ми ще розповімо.