ЛГБТ+ діти, підлітки та молодь: життя в контексті російської агресії

Яким є тановище ЛГБТК+ дітей, підлітків та молоді в контектсі теперішньої війни росії проти України? Окрім самого досвіду існування у війні, ЛГБТ+ діти, підлітки та молодь мають додаткові специфічні проблеми. Про це розповідаємо у матеріалі.

1. Необхідність повертатися додому з навчання і жити з гомо-/трансфобними родичами. 
Багато хто з ЛГБТ+ молоді їдуть навчатися в інші міста, щоб уникнути спілкування з неприймаючою родиною. Після початку повномасштабного вторгнення вони були змушені повернутися до рідних міст, і в багатьох випадках - разом з батьками та родичами евакуюватися до Європи. Гомо/бі/пансексуальні молоді люди, які перебувають в стосунках, часто мають призупинити спілкування зі своїми партнер_ками, приховувати від родини їхню наявність, а якщо роблять камін-аут, стикаються з критикою та насильством. Трансгендерна молодь іноді, поїхавши від батьків, починає трансперехід, соціальний або медичний. І, повертаючись до життя з родиною, вони стикаються з місгендерингом, деднеймингом та іншими проявами трансфобії. Знаходячись в іншій країні, сім’ї іноді вимушені жити в гуртожитках для біженців, всі в одній кімнаті, що для ЛГБТ+ підлітків може бути справжньою мукою. 

2. Втрата ком’юніті. 
Українські ЛГБТ+ підлітки соціяльно активні, вони беруть участь у діяльності ЛГБТ+ організацій, знаходять там друзів і підтримку, якої не вистачає вдома. Не маючи можливості розпоряджатися собою повноцінно, бо не мають роботи, вони евакуюються разом з батьками і втрачають ці важливі зв’язки, мають потім знаходити нових друзів у нових місцях, що спричиняє додатковий стрес. 

3. Втрата доступу до замісної гормональної терапії
Залишившись без роботи, в евакуації трансгендерні молоді люди часто не мають змоги самостійно купувати або отримувати гормональні препарати. В багатьох країнах Європи ця процедура дуже складна, і продовжувати перехід потай від батьків стає неможливо. Якщо родина залишається в Україні, у транс*людини теж може бути ризик аутингу, бо родичам легше помітити і їхні зміни, і наявність препаратів вдома, якщо вдасться їх дістати.

Життя в окупації. ЛГБТ+ молодь України стикається з переслідуваннями та насильством на тимчасово окупованій території; відбувається систематичне залякування таких людей. Люди вимушені приховувати від усіх інформацію про те, що є ЛГБТ+, оскільки будь-який витік може призвести до жахливих наслідків, а можливо навіть смерті.

Я наведу дві історії для ілюстрації:

Перша — про асексуального хлопця, що жив під окупацією на Луганщині та стикнувся з переслідуваннями російських спецслужб.
"Агенти російських спецслужб допитували та переслідували мене, через те що я збирав історії життя ЛГБТ+ підлітків в ОРДЛО. Забрали на вулиці, привезли в будівлю беркуту, без свідків та камер жорстко спілкувалися, погрожували закрити за наркотики за не співпрацю, залізли в телефон і зібрали усі особисті дані, сказали що в подальшому співпрацюватимиму з ними."

Друга — про транс-хлопця з Херсонщини, що живе у постійному страху за своє життя та в разі невідворотної загрози вб'є себе.
"...постійній страх, що заберуть саме тебе. Друзям багато не скажеш, близьким також. Коли ти в окупації ти сам. Не завжди, але треба фільтрувати усе. Паранойя зашкалює... я занадто сильний, щоб лізти на ніж. 
Але якщо буде загроза, якої не можна буде оминути, я це зроблю. 
Ліпше я сам вкорочу свій вік, ніж мені хтось."

У матеріалі мною використано коментар ГО "КиївПрайд", а також історії двох реальних людей, що були отримані через особисті контакти. Такі історії є показовими та влучно змальовують становище багатьох ЛГБТК+ людей зараз.

Раніше ми писали про те, як ЛГБТ+пари виховують дітей в Україні попри жорсткі суспільні стереотипи.