Скляна пам’ять хаосу: що залишиться від нашого світу та якою постане Земля за мільйон років

Природа не просто поглинає наші міста — вона їх перетравлює. Якщо прибрати романтику «руїн, порослих мохом», то ось що насправді залишиться від нашої цивілізації, коли сама форма будівель перетвориться на пил, разом із нами, нашими війнами та деструктивним "прогресом". Коли ми говоримо про мільйон років, ми виходимо за межі людського розуміння. Це не просто «довго».

Це час, за який гори перетворюються на пісок, а зірки на небі змінюють свої візерунки назавжди. Якби сьогодні я закрила очі й зробила крок із машини часу у грудні 1 002 025 року, перше, що я б відчула, — це тиша. Без людей. 

Скляна пам’ять хаосу: Земля через мільйон років

Не порожнеча, а інша, густа тиша світу, який нарешті перестав задихатися від нашого темпу.

Розділ I // Шрами Антропоцену / що ми залишили по собі

Навіть якщо людство зникне через тисячу років, наш «підпис» на планеті триватиме значно довше. Мільйон років — це достатній термін, щоб океан розчинив більшість наших міст, але недостатній, щоб стерти нашу хімію.

1.1. Геологічний шар «пластигламератів»

Для майбутніх дослідників (ким би вони не були) ми залишимося тонким, дивним шаром у скельних породах. Це буде «шар сміття»:

— Технофосилії: залишки титанових сплавів, нержавіючої сталі та деяких видів скла;
— Радіоактивні ізотопи: сліди плутонію та інших елементів від ядерних випробувань все ще будуть детектуватися;
— Пластик: він не зникне. Він перетвориться на мікроскопічні частинки, що стануть частиною осадових порід, створюючи новий вид мінералів.

1.2. Кліматичне відлуння

Ми змінили склад атмосфери настільки радикально, що навіть через мільйон років Земля може не повернутися до «долюдського» ритму. Хоча більшість надлишкового CO_2 буде поглинута океанами та гірськими породами, ми, ймовірно, скасували наступний льодовиковий період.

Планета за мільйон років може бути значно теплішою, ніж вона мала б бути за природними циклами Міланковича.

Розділ II // Геологічний подих / Чи підніметься Зеландія?

Існує й питання про новозеландський континент — Зеландію — торкається самого серця планетарної архітектури.

2.1. Континент-привид

Зараз Зеландія на 94% занурена під воду. Мільйон років у масштабах тектоніки — це лише мить. Тектонічні плити рухаються зі швидкістю росту людських нігтів (приблизно 2–5 см на рік).

За мільйон років Нова Зеландія посунеться вгору із види лише на 20–50 кілометрів. Це буде мати значно більший обсяг суші у регіоні але все ще — не цілий континт, що зараз ховається під водою. 

2.2. Шанс на підйом

Чи підніметься вона над водою?

— Тектонічний тиск: Нова Зеландія знаходиться на межі Тихоокеанської та Австралійської плит. Якщо вулканічна активність посилиться, можуть виникнути нові масиви суші. Але повний підйом всього мікроконтиненту за мільйон років є малоймовірним;
— Рівень океану: більш реальний сценарій підйому Зеландії пов'язаний не з рухом плит, а з можливим настаннням нового льодовикового періоду (якщо клімат все ж охолоне). Коли вода замерзає на полюсах, рівень моря падає на 120 метрів.

У такому разі величезні площі Зеландії стануть суходолом, з’єднуючи острови в один масивний континент.

Розділ III // Біологія після нас / Еволюція без нагляду

Мільйон років — це ідеальний час для появи нових видів. Велика рогата худоба, свині та кури, яких ми розводили мільярдами, або зникнуть, або зміняться до невпізнання.

3.1. Фауна: спадкоємці порожнечі

— Щури, таргани і гризуни: оскільки вони супроводжували нас усюди, вони мають найкращий стартовий майданчик. За мільйон років щури і таргани можуть еволюціонувати як і у великих травоїдних чи всеїдних тварин, так і жижацькі колонії-міста, що ворогують між собою. Займаючи, ймовірно, ніші оленів або антилоп чи інших травоїдних, або — навіть й самих людей;
— Птахи: ми побачимо розквіт нелітаючих птахів, особливо на ізольованих архіпелагах (як-от Нова Зеландія), де вони знову стануть головними хижаками, як колись легендарні Моа;
— Морське життя: океан оговтається від перелову. Риби стануть більшими, а кити й дельфіни можуть розвинути нові складні способи комунікації, які ми ніколи не змогли б зрозуміти.

3.2. Флора: рослини-загарбники

Наші сільськогосподарські культури (кукурудза, пшениця) можливо загинуть без добрив. Але «міські» рослини, здатні пробивати бетон, стануть основою нових лісів.

Може, з’являться види рослин, що спеціалізуються на переробці пластикових покладів у ґрунті — пластикоїди.

Розділ IV // Людство / Еволюція чи екстинкція?

Чи зустріну я людей через мільйон років? Як письменниця, я бачу три очевидні шляхи:

— Зникнення: ми виявилися занадто крихкими для власної технологічної потужності, у ненависті одне до одного. Планета просто «перехворіла» нами, як вірусом;
— Постлюдство: ми змінили свій геном або злилися з машинами. Ті істоти, що ходитимуть Землею (або поза нею), будуть настільки несхожі на нас, що ми б не впізнали в них своїх нащадків. Їхня етика, мова (якщо вона буде) і сприйняття часу будуть іншими;
— Експансія: Земля стала заповідником, музеєм Антропоцену, а справжнє життя людства перемістилося до зірок або на Марс та інші планети Сонячної системи (тема, яка мені так близька).

Розділ V // Погляд з машини часу

Якби я стояла на вершині гори Кука через мільйон років, я б побачила світ, який нарешті знайшов нову рівновагу.

Зеландія все ще була б архіпелагом, але з іншими контурами. Повітря було б неймовірно чистим, але в ньому все ще витав би хімічний привид наших заводів. Проте, невловимий без спецтехніки. Я б не знайшла жодної будівлі Києва чи Варшави, але я б знайшла дивні форми життя, що ростуть на залишках наших фундаментів.

Земля не потребує нас, щоб бути прекрасною. Наслідки нашої присутності — це лише ще один складний розділ у її багатомільярдній історії. Ми — це «П’ятірка пентаклів» історії Землі: момент бідності та випробувань, після якого обов’язково настане «Світ». Можливо, зовсім без нас самих. 

Мільйон років... 

Мільйон років — це час, коли природа остаточно редагує наш текст, залишаючи лише найважливіші сенси.

Мільйон років — це ніби та сама Вежа, про якщо говорити про розклад Таро. Вона руйнує форму абсолютно. Але те, що залишається — це Зірка (чиста енергія, змінена планета) та Світ (нова система, де нас вже немає як господарів, але ми є як частина фундаменту).

Ми не залишимо по собі пам'ятників. Ми залишимо по собі іншу Землю. І, можливо, це і є найвищий прояв нашої присутності — не в камінні, а в тому, як змінився ритм серця планети після нашого короткого, але бурхливого візиту.

Тож, немає значення, Вам ближча думка про те, що людство — це лише короткий спалах, чи все ж хочеться вірити, що ми зможемо залишити по собі щось більш свідоме, ніж просто шар металу чи мінералу в скелі? — по нас, не буде нічого. 

Англійською мовою — за цим посиланням. 

А якщо Вам цікава ця тема майбутнього за мільйон років, можете прочитати цей фантастичний твір - "Останній Фенікс" — хроніка кремнієвої трагедії.