Понад 130 актів заборон: як українська мова вистояла крізь століття лінгвоциду

Історія української мови — це не лише процес її формування та розквіту, а й багатовікова хроніка виживання. Учені та дослідники нараховують понад 130 задокументованих актів обмежень і повних заборон, які впроваджувалися владою Російської імперії, СРСР, Речі Посполитої та інших держав. 

Від знищення давніх книжок до штучних реформ правопису — це була спланована політика лінгвоциду, яка мала на меті стерти національну ідентичність українців.

Перші удари по староукраїнській мові (XVII–XVIII століття)

У період Гетьманщини староукраїнська мова була повноцінною мовою діловодства, освіти та релігійного життя. Проте після входження українських земель під контроль Московського царства розпочався планомірний тиск:

1. 1627 рік: указ московського царя Михайла наказав вилучити та спалити «Євангеліє учительноє» Кирила Ставровецького разом із іншими книгами через «єресь»;
2. 1690 рік: собор Російської православної церкви піддав анафемі «київські нові книги», написані староукраїнською мовою (зокрема праці Петра Могили, Іоанікія Ґалятовського та Лазаря Барановича);
3. 1720 рік: сенатський указ Петра I завдав вирішального удару по українському друкарству. Він заборонив видавати нові книги українською мовою у Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях. Старі тексти дозволяли лише передруковувати, узгоджуючи їх із російськими нормами;
4. 1729 та 1748 роки: за наказом Петра II розпочалося переписування державних законів з української мови на російську, а згодом Синод зобов'язав вести навчання виключно російською мовою в Києво-Могилянській академії та школах Лівобережжя.

Тотальна заборона в Російській імперії (XIX – початок XX століття)

У XIX столітті імперія перейшла від церковних обмежень до масштабної заборони української мови в побуті, науці, пресі та освіті:

• 1804 рік: царський указ заборонив навчання українською мовою в усіх типах шкіл, що призвело до стрімкого падіння рівня письменності;
• 1863 рік (Валуєвський циркуляр): секретне розпорядження міністра внутрішніх справ Петра Валуєва стверджувало, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Документ заборонив друк релігійних, навчальних та наукових видань;
• 1876 рік (Емський указ): найжорсткіший указ Олександра II повністю заборонив друк будь-яких оригінальних книжок і перекладів українською, ввезення літератури з-за кордону, театральні вистави, концерти та навіть друк текстів під нотами;
• 1888–1914 роки: укази Олександра III заборонили використання української мови в державних установах та хрещення дітей українськими іменами. Столипінський циркуляр 1910 року зарахував українців до «інородців», заборонивши створення культурних товариств і преси, а в 1914 році Микола II остаточно закрив усі українські видання.

Радянський лінгвоцид: прихована асиміляція (1930–1980-ті роки)

Після короткого періоду українізації 1920-х років радянський режим розгорнув системний лінгвоцид, намагаючись штучно наблизити українську мову до російської:

1. 1933 рік (Реформа правопису): скасування традиційного правопису («скрипниківки»). Зі словників вилучили тисячі питомо українських слів, літеру «Ґ», а граматику деформували за російськими зразками;
2. 1938 рік: запровадження обов'язкового вивчення російської мови в усіх школах. Вона стала панівною в армії, науці та державному управлінні;
3. 1958–1984 роки: положення про «вільний вибір мови навчання батьками» 1958 року спричинило масове закриття українських шкіл. Згідно з Ташкентською декретацією 1978 року російську мову впроваджували навіть у дитячих садках, а у 1984 році вчителям російської мови в українських школах встановили доплату в 15%, дискримінуючи вчителів української.

Відновлення та сучасний захист мови в незалежній Україні

Зі здобуттям незалежності ситуація кардинально змінилася.

Держава прийняла низку законів для захисту та розвитку рідного слова:

• 1989 та 1996 роки: у 1989 році прийнято Закон «Про мови в Українській РСР», а в 1996 році Стаття 10 Конституції України остаточно закріпила статус української мови як єдиної державної;
• 2018 рік: Конституційний Суд України визнав неконституційним «Закон Ківалова-Колесніченка» 2012 року, який намагався обмежити українську мову через надання статусів «регіональної»;
• 2019 рік: ухвалено Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який визначив обов'язкове використання української мови в усіх сферах публічного життя: від держуправління до медіа та сфери обслуговування.

Читайте та підтримуйте українське слово! На честь мовної стійкості та початку навчального року інклюзивний маркетплейс POPURA оголошує спеціальну акцію: з 1 вересня і до кінця осені діє знижка -11% на всі друковані видання коміксів, манґи та книжок при купівлі офлайн у нашій крамниці, незалежно від дня тижня.

А для тих, хто перебуває в інших містах чи за кордоном, рекомендуємо замовляти бажані видання онлайн на офіційному сайті крамниці POPURA! !

Зробіть свій внесок для розвитку сайту: https://www.nikopoltoday.com/donate 

Раніше ми нагадували про великі розвороти історії: як Польща подолала міфи 1990-х і перетворилася з країни емігрантів на локомотив Європи.