У печері Нової Зеландії вчені знайшли рештки невідомих птахів віком мільйон років

У Новій Зеландії дослідники виявили унікальну печеру Moa Eggshell, у відкладах якої збереглися рештки птахів і тварин віком близько мільйона років. Серед знахідок — раніше невідомі види давніх папуг і великих нелітаючих пастушків, а також голуб, споріднений із сучасними австралійськими видами. Науковці вважають, що печера дає змогу зазирнути у давно втрачений світ, де пташине угруповання суттєво відрізнялося від того, яке існувало в Новій Зеландії після появи людей. Про результати дослідження пише Space Daily.

Печера зберегла давню екосистему

Печера Moa Eggshell розташована поблизу Вайтомо на Північному острові Нової Зеландії. Свою назву вона отримала через велику кількість шкаралупи яєць моа, яку свого часу знайшли на її підлозі, однак подальші дослідження показали, що справжня цінність пам’ятки значно більша.

Учені дослідили 21 фрагмент кісток, які опинилися між двома шарами вулканічного попелу з відомим віком. На стелі та стінах печери збереглися залишки ігнімбриту Нгарома віком близько 1,55 млн років, а над викопними рештками розташований шар попелу, пов’язаний із виверженням Кіднаперс приблизно мільйон років тому.

Верхню межу послідовності визначає сталагміт віком близько 535 тисяч років. Такий чіткий геологічний контекст дозволив дослідникам набагато точніше визначити період, у який жили знайдені тварини.

Авторами дослідження стали Тревор Ворті з Університету Фліндерса та Пол Скофілд із Кентерберійського музею. За словами науковців, викопні відклади з настільки чіткими часовими межами трапляються рідко, тому Moa Eggshell вважається найдавнішою відомою печерою на Північному острові.

Науковці виявили два невідомі раніше види

Загалом у відкладах ідентифікували 12 таксонів птахів, два з яких раніше не були відомі науці. Один із нових видів отримав назву Strigops insulaborealis — це давній родич сучасного какапо, великого нічного папуги, який нині живе лише на захищених від хижаків островах і в заповідниках.

Будова кісток лап свідчить, що давній птах мав слабші ноги, ніж сучасний какапо. Це може означати, що він був менш пристосований до лазіння по деревах і, можливо, частково зберігав здатність літати, однак для підтвердження цієї гіпотези дослідникам потрібні додаткові рештки.

Другий невідомий раніше вид — Porphyrio claytongreenei, велика нелітаюча пастушка. Її назвали на честь Воррена Клейтона-Гріна, власника земельної ділянки, який допоміг провести розкопки.

Новий вид належав до тієї самої групи, що й сучасний такахе та вимерлий північний такахе. Науковці припускають, що Porphyrio claytongreenei міг бути предком обох цих птахів.

Ще однією важливою знахідкою став голуб, споріднений із австралійськими бронзовокрилими голубами. Раніше подібних птахів серед викопних решток Нової Зеландії не знаходили.

Жаби майже не змінилися за сотні тисяч років

У тому самому шарі дослідники виявили чотири види жаб роду Leiopelma. Вони виявилися дуже схожими на сучасних представників цієї групи, які досі мешкають у Новій Зеландії.

Це контрастує з історією місцевих птахів, які зазнали значних змін і частково зникли. Науковці припускають, що невеликі вологолюбні тварини, які жили серед листяного опаду, могли краще пристосовуватися до змін довкілля.

Великі птахи, навпаки, сильніше залежали від певних типів лісу та інших умов середовища. Тому зміни екосистем могли мати для них значно серйозніші наслідки.

Виверження та клімат змінили світ птахів

Одним із головних факторів, які впливали на давню екосистему Нової Зеландії, були льодовикові та міжльодовикові цикли. Через них ліси й чагарники протягом тривалого часу змінювали своє розташування, змушуючи тварин пристосовуватися до нових умов.

Важливу роль відіграло й потужне виверження Кіднаперс із вулканічного центру Манґакіно. Воно викинуло близько 1200 кубометрів магми, а вулканічний попіл накрив десятки тисяч квадратних кілометрів Північного острова.

Дослідники вважають, що такі масштабні події могли не лише знищувати попередні екосистеми, а й створювати умови для появи нових видів. Від третини до половини видів птахів, знайдених у печері, вже не зустрічаються у молодших викопних пам’ятках Нової Зеландії.

За словами науковців, пташине угруповання, яке існувало в цій місцевості мільйон років тому, суттєво відрізнялося від фауни, яку застали люди після прибуття на острови близько 750 років тому.

Какапо пережили давні зміни, але постраждали від людей

Одну з еволюційних ліній, представлених у печері, вдалося простежити до сучасного какапо. Ці птахи пережили супервиверження, значні кліматичні коливання та зникнення багатьох інших видів, проте в новітній історії опинилися на межі вимирання через діяльність людей.

Чисельність какапо різко скоротилася через завезених хижаків, зокрема котів, горностаїв і щурів. Водночас програма збереження виду поступово дає результати.

Минулого тижня Департамент охорони природи Нової Зеландії повідомив про рекордну чисельність какапо за весь період відновлення — 325 птахів. Серед них 90 пташенят сезону розмноження 2026 року, які пережили перші 150 днів життя.

Програму відновлення популяції започаткували 1995 року, коли в природі залишався лише 51 какапо. Попри нинішній позитивний результат, фахівці наголошують, що для повного відновлення виду необхідна подальша робота.