«Жити на зло всім»: військовий після 40 місяців полону проходить реабілітацію в Дніпрі
42-річний морпіх Андрій, який пережив поранення та понад три роки полону, проходить реабілітацію в Дніпрі. Він відновлюється фізично й психологічно та мріє знову обійняти родину.
Сильний духом, наполегливий і незламний — так говорять про Андрія, 42-річного військового, який нині проходить лікування в реабілітаційному центрі Дніпра. Його бойовий шлях почався ще у 2015 році: спершу служба у прикордонних військах, згодом — контракт із ЗСУ та морська піхота. Повномасштабну війну він зустрів у Маріуполі. Про це повідомлено в прес-центрі Дніпровської міської ради.
Підрозділ Андрія опинився в оточенні та протримався 47 діб у важких умовах. У березні 2022 року під час вуличних боїв він отримав тяжке поранення — уламок від танкового пострілу застряг у нозі. Евакуація, зруйнований госпіталь, а потім — полон, де він провів 40 місяців, живучи з постійним нестерпним болем та без можливості лікування.
Після обміну в липні 2025 року Андрій повернувся додому. Довгий час йому доводилося ходити з палицею, але навіть її в полоні забрали. Лише після повернення українські лікарі змогли дістати уламок. Тепер він проходить другий курс реабілітації в Дніпрі й уже бачить значний прогрес: набрав вагу, може ходити без ціпка, а біль поступово відступає.
У реабілітаційному центрі з ним працює мультидисциплінарна команда — фізичні терапевти, лікарі, психологи. Для Андрія розробили індивідуальну програму, яка включає нейродинамічні вправи, кардіотренування та медикаментозну підтримку. Особливу увагу приділяють і психологічному відновленню після пережитих травм.
Фізична терапевтка Олександра зазначає, що Андрій дуже вмотивований і працьовитий, що суттєво пришвидшує його прогрес. Він працює щодня, попри біль, і не зупиняється на шляху до повного одужання.
Найбільша мрія Андрія — знову побачити родину. Востаннє він був разом із ними у лютому 2022 року. Після повернення з полону бачив лише дружину, із синами — лише відеозв’язок. Розлука дає йому сили боротися далі.
«Хочу відновитися якнайшвидше, жити на зло всім та попри все дарувати життя, допомагати іншим військовим. Я впевнений, що завдяки лікуванню та підтримці все вийде», — каже Андрій.
Це історія не лише про біль, а й про незламність. Про те, як сильна мотивація та професійна допомога повертають людей до життя після найтяжчих випробувань.
