Під час оборони Бахмута загинув поліцейський з Дніпра Олександр Дерев’янко
Півтора роки пройшли з дня його смерті, а колеги досі не можуть стримати сліз, згадуючи про загиблого. Він запам’ятався їм доброю та чуйною людиною.
Добрий, щирий, завжди готовий прийти на допомогу – таким запам’ятається навіки поліцейський полку «Дніпро-1» Олександр Дерев’янко. Життя цього відважного воїна обірвалось 19 березня 2023 року під час запеклих боїв за Бахмут. Навіки йому залишиться 45 років… Про це повідомлено в прес-центрі Головного управління Національної поліції у Дніпровській області.
За плечима Олександра - служба в Збройних силах України та участь в антитерористичній операції. У 2015 році він вступив у лави поліції, став бійцем батальйону патрульної служби «Дніпро-1». Відтоді кожен рік, кожен день служби в лавах поліції він боровся за незалежність своєї Батьківщини. Сержант поліції вважав справою честі захищати Україну та боронити її від російських окупантів.
У березні 2023 року поліцейські полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУНП в Дніпровській області тримали оборону Бахмуту. Разом з іншими правоохоронцями Олександр Дерев’янко заступив на бойову позицію, тримав оборону та відбив декілька штурмів окупантів. Тоді ворог підступно підпалив будинок, де дислокувалися наші бійці. Коли хлопці почали відхід до інших позицій, російські терористи атакували їх. Життя Олександра обірвала кулеметна черга. Він загинув внаслідок численних кульових поранень.
Спогади побратимів
Колеги по службі згадують Олександра як доброзичливу і веселу людину, яка завжди готова була підставити плече. Він був надійним товаришем, другом і справжнім воїном.
Поліцейський Євген Митрохін згадує, що познайомився з Олександром у 2014 році, коли тільки починався створюватися підрозділ. А справжніми бойовими побратимами стали, коли підрозділ зайшов до Маріуполя. «Заступали на чергування на блокпостах, проводили разом багато часу. Вже з перших хвилин стало зрозумілим, яким був Саша - відповідальним бійцем та надійним товаришем з чудовим почуттям гумору. Перед Бахмутом ми пройшли бойове злагодження, після якого Сашко подарував кожному шеврон з веселою картинкою. Він назавжди залишиться в моїй пам’яті як людина, яка готова у будь-яку хвилину прийти на допомогу і ніколи не пройде повз чужої біди», - розповідає боєць.
«Саша був гарним масажистом і завжди брав із собою масажний стіл. "Рихтував" нас усіх після добових чергувань», – згадує боєць Євген Митрохін.
«Повсякчас заходив до нас з посмішкою, жартував, підтримував», – додає Юлія Купрікова.
Євген згадує той день, коли загинув Олександр:
«Саша з наступною групою змінили нас на позиціях. росіяни підпалили будівлю, бійці почали відходити і в цей час ворог став обстрілювати їх всім, чим можна. Багато хто був контужений і не одразу зорієнтувався, в якому напрямку відходити. За забором Сашка і скосила кулеметна черга…», - згадує поліцейський.
Колеги запам’ятають Олександра Дерев’янка як доброзичливу та веселу людину, яка готова 24/7 допомагати іншим, незважаючи ні на що. Він був надійним товаришем, другом та справжнім воїном. Таким пам’ятатимуть Сашу усі, хто його знав.
У загиблого захисника залишилися батьки, родина та донька.
Нагороди
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації указом Президента України сержанта поліції Олександра Дерев’янка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Також поліцейський нагороджений посмертно відзнакою "За оборону України".