Гуркіт російських снарядів чути щодня. «Тепер руїни»

Шажко Марина – викладач іноземних мов. Рішення залишитися у прифронтовому місті прийняла свідомо. Вже 10 років разом із ще трьома людьми керує притулком для тварин «Łada».

Після 24 лютого постало питання про евакуацію. Це був мій тест на порядність. Я вирішила, що нікуди не піду, бо відповідаю за тварин, яких у нас понад 160. Вони потрапили до нас внаслідок різних подій. Їх збивали машини, кидали люди, травмували. Я зрозумів, що евакуація всього притулку нереальна. Розкидати тварин по різних притулках ми не розглядали. Для всіх нас вони як сім'я, - каже він.

Російські ракети падають

Марина повідомляє, що з кожним днем ​​ситуація стає дедалі небезпечнішою. Притулок розташований на південній околиці Бахмута, де з кількох боків проходить лінія фронту. Домашні тварини дуже напружені. З перших поривів ми даємо їм заспокійливі. За його словами, минулого понеділка в укриття впала ракета.

За його словами, пошкодження в притулку після нападу незначні, але шість собак зникли. – Ударною хвилею двері винесло, воно просто від страху втекло, – повідомляє він. Російські обстріли змусили Марину та її друзів задуматися про евакуацію до сусідньої Дніпровської області.

Ми були налаштовані залишитися, але розуміли, що ситуація дуже нестабільна і лінія фронту наближається. Ніхто не знає, що буде восени чи взимку. Зараз дуже велика проблема з вугіллям і дровами. У нас є гроші, щоб їх купити, але їх ніде немає

 

Місто без газу, води та світла

Марина повідомляє, що в деяких районах міста повністю зруйнована інфраструктура. Також у людей проблеми з покриттям. Для мене, як для людини, яка давно живе в цьому місті, просто все стало складніше. Є великі проблеми з атракціонами, дуже важко кудись дістатися. Вулиці порожні. До 13:00 ще можна побачити людей, а потім місто вмирає, – каже вінa.

https://twitter.com/SESU_UA/status/1550028193784107008

«Тепер руїни»

Марна пригадує, як поїхала в центр міста два тижні тому, одразу після обстрілу росіянами міської площі. 

Колись це було найжвавіше місце в Бахмуті, завжди людно. Нині навколо лише напівзруйновані старі будівлі, які пережили Другу світову війну. Я прийшов додому з жахливим відчуттям порожнечі. Наше місто невелике, але воно завжди було красивим, найстарішим на Донбасі, доглянутим. Зараз руїни, – сумно каже він.

За останні три тижні артилерійські обстріли Бахмута почастішали. Росіяни масово стріляють ракетами «Град». Також Марина згадує про касетні бомби.

«Знову пожежа, знову немає світла»

Заступник міського голови Бахмута Олександр Марченко нещодавно в інтерв’ю українському телебаченню «Суспільне» повідомив, що ситуація в місті погіршується через безперервну стрілянину росіян. Недавні напади, серед іншого, завдали шкоди компанії з утилізації відходів. Сміттєві баки зараз повністю заповнені.

У місті є четверо електриків, які намагаються швидко усунути поломку. Але минає кілька годин і знову вогонь, знову немає світла. Якщо немає світла, починаються проблеми з водою. Газу в нас давно немає, – каже Марина. Проте, наголошує, люди швидко звикли до цих проблем. Раніше, коли не було ні світла, ні води, було лихо. Зараз ми дивимося на це зовсім інакше. Це дрібниця, без неї в принципі можна прожити. Під час війни все матеріальне повністю втратило значення, зникло. Найголовніше зараз – це життя людей. До всього іншого можна звикнути, - наголошує вінa.

https://twitter.com/SerhiiNuzhnenko/status/1555083485521616897

«Трагедія об’єднує людей»

Марина зізнається, що в умовах війни всі жителі міста почали інтегруватися. У моєму блоці ми спільними зусиллями облаштували підвал, поставили генератор, знайшли ковдри, провели воду. Трагедія згуртовує людей, вони стають дружнішими. Колись деякі сусіди навіть «привіт» один одному не казали, а тепер намагаються допомогти та підтримати один одного – каже вінa.

Вони відкладають рішення на останній момент. «Хто нам потрібен?»

На початку серпня українська влада оголосила про примусову евакуацію жителів Донецької області. Не лише через ситуацію на фронті, а й тому, що зиму в регіоні буде дуже важко пережити.

Офіційно в області залишилося близько 350 тисяч осіб. осіб, хоча ці цифри лише приблизні. На даний момент планується евакуація щонайменше 200 тисяч осіб. більше людей. Однак щоденний потяг, який відправляється з Покровська, може вмістити лише кілька сотень людей, переважно дітей. Такими темпами – як наголошують мешканці – виїзд із регіону може тривати назавжди.

За словами Марини, у Бахмуті багато людей, які вирішили «триматися до останнього». Наприкінці розмови Марина дякує Польщі та полякам, які взяли під свій дах біженців з України.

Я хочу висловити велику вдячність полякам. Вони приходять до нас з перших днів війни. Вони приїхали до нашого притулку, привезли величезну кількість їжі. Нам постійно телефонують із Польщі, питають, як допомогти. Люди готові брати домашніх тварин у свої родини. Дуже дякую за руку допомоги, – завершує Марина.

До слова, хештег #SaveNikopol працює: міжнародні ЗМІ їдуть до Нікополя, щоб показати планеті, що росіяни роблять з мирним містом.