Дніпро: трагедія, мужність і незламність — два роки після ракетного удару

Два роки тому ракета обірвала життя 46 людей у Дніпрі. Трагедія стала ударом по серцях українців, але також символом мужності, єдності та незламності нації.
Два роки тому, 14 січня 2023 року, світ знову змінився для України. російська ракета вдарила по житловому будинку на Перемозі, 118 в Дніпрі, і цей удар обірвав життя 46 людей. Це долі, це мрії, це люди, які більше не повернуться до своїх родин. Цей момент став справжньою трагедією, яка залишила невиліковну рану в серці міста, в серці кожного українця.
Трагедія, яка розгорнулася того дня, не обмежується лише руйнуванням будівлі. Це не просто зруйновані стіни, це зламані долі, це життя, які в одну мить обірвалися назавжди. Особливо болючі спогади про маленьких дітей, які втратили своє дитинство 11-місячний Микита, півторарічний Макар, 15-річна Марійка, 17-річний Максим, маленькі сестрички Лейла та Михайлина… їхні імена залишатимуться в наших серцях навіки.
Але серед болю і втрат було й інше — мужність, людяність і єдність. Це була одна з найскладніших рятувальних операцій, яку екстрені служби виконали з неймовірною швидкістю та професіоналізмом. Врятувати людей серед уламків, винести кожного, хто ще мав надію на порятунок — це було справжнім іспитом для рятувальників і медиків. І вони витримали.
Але важливу роль відіграли й мешканці міста. Не тільки рятувальники, а й звичайні люди, які не залишились байдужими, відгукнулись на допомогу, працювали разом, ризикуючи своїм життям, щоб врятувати хоча б одного.
Сьогодні ми схиляємо голови в пам'ять про тих, кого ми втратили. В цей день ми віддаємо данину шани всім тим, хто загинув.
Це місце — будинок на Перемозі, 118 — стало символом болю, втрат, але і символом незламності та мужності. Рана, яку приніс цей удар, не загоїться. Та ми не забудемо. Ми будемо пам'ятати.